Часто родинам доводиться доказувати, що військовополонений не був дезертиром — юристка ГО «Юридична сотня»

Про правову допомогу військовополонених поговорили із юристкою ГО «Юридична сотня» Вікторією Олійник.

Довідка: Розмова про правову допомогу захисникам і захисницям, що перебувають у полоні, а також членам їхніх родин. Йдеться, наприклад, про допомогу з отриманням інформації щодо юридичних та процедурних питань, пов’язаних з перебуванням воїна у полоні; консультування щодо державних соціальних зобов’язань, гарантованих у випадку потрапляння в полон. Часто родини полонених стикаються з ситуаціями, які потребують юридичного вирішення, поки їхня рідна людина у полоні. Наприклад відстрочення виплат за кредитом чи іпотекою, оформлення документів для виїзду за кордон спільної дитини, або оформлення опіки над дитиною, якщо у полоні опиняються обидва батьків. Ми поговорили про найбільш поширені запити і дізналися, як допомагають із ними впоратися в Юридичній сотні.

Найскладніший етап — отримати підтвердження полону

Вікторія Олійник: Найперший і найскладніший етап — отримати підтвердження того, що ваш рідних перебуває саме у полоні. Адже дуже часто, коли ця ситуація стається, військова частина не може оперативно надати інформацію, що людина саме у полоні, плюс цю інформацію має підтвердити Червоний Хрест. Цей етап і морально, і фізично найскладніший, тому що на це у сімей зазвичай йдуть місяці.

Часто складається така ситуація, що побратими розповіли, що під час бойового завдання військовослужбовець потрапив у полон — це свідчення побратимів. Також до нас зверталося багато родин, які побачили своїх рідних у російських каналах. Тобто телефонує дружина, каже, що точно впізнала свого чоловіка у російських Telegram-каналах, а військова частина не може підтвердити цю інформацію, бо командир не був з ним на завданні і не може підтвердити, що з ним сталося. Отже, людина перебуває у статусі зниклого безвісти. Тому потрібно пройти цей етап, щоб Червоний Хрест знайшов людину, ідентифікував її і передав ці дані Україні. У цьому найбільша юридична складність, адже Росія не виконує ніякі зобов’язання і дуже рідко йде на співпрацю. Дуже багато наших полонених у них залишаються не ідентифікованими, а в Україні вони мають статус зниклих безвісти, що перешкоджає отриманню пільг.

Читайте також: Щонайменше 10 тисяч українських військових знаходяться у полоні — Єпіфанова

Анонімні Telegram-канали не завжди є достатнім джерелом для зміни статусу зниклого безвісти на полоненого

Вікторія Олійник: Є різні випадки. Інколи військова частина сама переглядає Telegram-канали, коли їхні військовослужбовці могли потрапити у полон. Знаходять, вписують це у свої розслідування, і на основі цього видають родині інформації про те, що військовослужбовець перебуває там то і там то. Але є ситуації, коли військова частина не готова йти на таку роботу — брати на себе додаткову відповідальність і самостійно шукати у Telegram-каналах. І навіть коли звертаються родини із повідомленням, що вони побачили свого родича на відео чи у таких каналах, військова частина каже, що він зниклий безвісти. Тоді один зі шляхів, яким можуть йти родичі — подати цю інформацію до Червоного Хреста, аби він перевірив дані і змінив статус людини з безвісти зниклого на полоненого.

Коли родина має підтвердження, що військовий у полоні, вона може звертатися по виплати

Вікторія Олійник: Коли людина на руках має підтвердження, що рідний у полоні, наступний етап — звернення за виплатами. Адже поки військовослужбовець перебуває у полоні, йому передбачена виплата  — 100 тисяч гривень щомісячно, а також виплата його зарплати. І ці кошти може отримувати його родина. Для цього члени родини мають написати відповідну заяву до центрів територіального комплектування (колишні військкомати).

Це також непростий процес, адже затягується час, поки оформляються документи, потім затягується час, поки ці виплати прийдуть. Коли вже все оформлено, проблем немає — виплати приходять щомісячно, що дозволяє жити і забезпечувати дітей, поки військовий перебуває у полоні.

Інколи процес від визнання людині у полоні до перших виплат затягується на декілька місяців, а то й на понад півроку. Особливо довго це було з самого початку повномасштабного вторгнення, бо не було механізму. Якщо є офіційні результати розслідування і підтвердження від МКЧХ, то це все може відбутися за місяць-два. Якщо місцеперебування військовослужбовця не встановлено, то може знадобитися час  на отримання підтверджуючих документів. У нас є випадки, коли родина досі не отримала виплати, хоча військовий зник у травні і він точно у полоні, бо розслідування застопорилося на тому, що незрозуміло, чи то був примусовий полон чи добровільна здача у полон.

• Інколи процес від визнання людині у полоні до перших виплат затягується на декілька місяців, а то й на понад півроку

Держава розрізняє полон і «добровільну здачу в полон»

Вікторія Олійник: Добровільна здача у полон — це дезертирство, за що передбачена кримінальна відповідальність. Але все розпочинається зі службового розслідування. Наприклад, зникла людина — пішла на завдання з побратимами і не повернулася. Одразу в частині починається розслідування. Якщо побратими повернулися і розповідають, що вони потрапили в оточення, а той військовий їх прикривав і вони змогли відійти, але його взяли у полон, то зрозуміло, що це недобровільна здача у полон. А якщо побратими розповідають, що військовослужбовець вибіг посеред поля і почав махати білим прапором, то, скоріше за все, це буде добровільна здача у полон. Хоча з нашої практики жодного такого випадку не було.

Проте до нас були звернення, аби довести, що військовий, який перебуває у полоні, не був дезертиром. Буває таке, що недобросовісному командиру легше написати у розслідуванні, що людина самовільно залишила частину. Коли родина отримує інформацію, що військовослужбовець у такому статусі злочинця, вона одразу робить все можливе, щоб так ситуацію виправити. Часто родичі зв’язуються з побратимами, щоб почути, за яких обставин ця людина зникла, і ініціювати нове розслідування. Буває так, що командир не реагує, тоді можна скаржитися до вищого командування, писати листи на Генштаб чи Міністерство оборони, і зазвичай такі листи допомагають. Проводиться додаткова перевірка і часто з військового вдається зняти статус дезертира і надати статус військовополоненого.

• Буває таке, що недобросовісному командиру легше написати у розслідуванні, що людина самовільно залишила частину

«За рік ми опрацювали близько 1,5 тисячі звернень щодо полонених і зниклих безвісти»

Вікторія Олійник: За цей рік ми опрацювали понад 40 тисяч звернень загалом. Частка звернень щодо полонених і зниклих безвісти не дуже суттєва — близько 1,5 тисячі. Але по цій темі у нас окремий напрям роботи, тому що на початку повномасштабного вторгнення було багато дзвінків по таким кейсам. Тоді ми напрацювали окрему пам’ятку, де ми розписали, куди звертатися, хто за що відповідає. Зараз ця пам’ятка оприлюднена на нашому сайті «Юридичної сотні».

Також у нас є розроблений законопроєкт №8061, який стосується саме надання права на звільнення поверненим з полону військовослужбовцям. Адже, як ми виявили, військовослужбовці, які повертаються з полону, не готові ні морально, ні фізично у більшості випадків повертатися на службу. І вони роблять запит на те, щоб у них було право звільнитися зі служби за власним бажанням, чого зараз у них немає. Тому у нас ведеться активна робота на цю тему. Але законопроєкт досі не прийнятий, хоч його рекомендував прийняти навіть головний комітет.

Отримати консультацію у фахівців «Юридичної сотні» можна по всіх проблемних питаннях за номером 0-800-308-100. Дзвінки безкоштовні.

Повну версію розмов можна прослухати у доданому звуковому файлі

Ця програма виходить за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля та Громадського радіо і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу