Правда і тільки правда — єдине, що ми можемо протиставити російській брехні про Максима Буткевича — батько полоненого правозахисника

Історія правозахисника і журналіста Максима Буткевича, який потрапив в полон росіян під Гірським, Луганської області.

Ведучі

Анастасія Багаліка,

Ігор Левченко

Гостi

Олександр Буткевич,

Андрій Куликов

Правда і тільки правда — єдине, що ми можемо протиставити російській брехні про Максима Буткевича — батько полоненого правозахисника
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/07/hr-znr-2022-07-12_butkevich_kulikov.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/07/hr-znr-2022-07-12_butkevich_kulikov.mp3
Правда і тільки правда — єдине, що ми можемо протиставити російській брехні про Максима Буткевича — батько полоненого правозахисника
0:00
/
0:00

Максим Буткевич — правозахисник, журналіст, співзасновник та член ГО «Громадське радіо». З початком повномасштабної війни поставив на паузу свою діяльність із допомоги біженцям, журналістську, гуманітарну, просвітницьку і правозахисну активність і став до лав української армії у березні 2022 року. 

У червні він потрапив у полон. Відео з ним опублікували російські пропагандисти. Вони написали, що військові, а серед них і Максим Буткевич, опинилися у полоні під Гірським, що на Луганщині. 24 червня російські загарбники окупували Гірську громаду Луганської області.


Гості: Олександр Буткевич, батько Максима Буткевича, Андрій Куликов, голова правління ГО «Громадське радіо».

Розголос чи режим «тиші»?

Олександр Буткевич: Війна — факт трагічний. Полон у вимірі війни — річ неминуча. Режим так званої «тиші», якого ми дотримувалися протягом досить довгого часу, зрозумілий з різних причин. Насамперед безпека. Але сталося так, що починаючи з першого дня в інформаційному просторі РФ почали «розганяти» пропагандистські фейки та викривлення щодо Максима.

Небезпека в тому, що його почали називати нацистом, що його правозахисна діяльність — лише «прикриття», «легенда, під якою ховався фашист, командир карального взводу». Все це звісно робиться для того, щоб створити підґрунтя, щоб надалі вилучити Максима з середовища військовополонених і окремо інкримінувати йому статтю тероризму, замаху на державний устрій чи щось інше.

Ми дуже довго чекали. Думали, як поводити себе далі. Коли відбувалося постійне нагнітання, ми зрозуміли, що маємо втручатися та починати про це говорити. Бо це була «гра в одні ворота». Дуже небезпечна для Максима гра. Тому ми припинили мораторій на мовчанку. Перед тим, як почати розголос, я звернувся до ГУР за консультацією. Всю інформацію надав. У відповідь отримав: «Ми вас почули». Що це означає, я й досі не розумію.

  • Останній раз ми контактували з Максимом у WhatsApp 18 червня. Він написав «усе гаразд».

 

Як Максим Буткевич потрапив у полон?

Олександр Буткевич: Історія їхнього взяття у полон досить складна. Їх оточили. Всю ніч обстрілювали з мінометів. Один із розвідників повідомив, що кільце оточення стрімко звужується і вони мають залишати позиції й виходити. Надав їм координати точки зустрічі. Вони вийшли. Коли досягли точки зустрічі, розвідник повідомив, що вони під прицілами й будуть знищені, якщо не складуть зброю, а він сам перебуває в полоні. Тобто його змусили завести їх під приціли ворога. Так їх завели в пастку й вони вирішили скласти зброю.

«Максим не зраджує своїм переконанням»

Андрій Куликов: Ми довго мовчали, чекали. Відтепер розповсюджуємо інформацію про полон нашого колеги Максима Буткевича. В тому російському відео він дуже гідно поводився. Дивився в камеру, просто в очі тим, до кого він звертався. В його словах не було звинувачення, що їх завели в пастку. Він просто виклав факти. Це зайвий раз доводить, що Максим залишається вірним своїм принципам навіть у такій скрутній ситуації.

Ми постійно комунікуємо з різними людьми та інституціями, для того, щоб повпливати на скоріше звільнення Максима.


Фрагмент інтерв’ю з Максимом Буткевичем від 8 квітня 2022.

«Рішення піти до ЗСУ та захищати Україну було давно. Ще до початку війни. Воно визрівало фактично з 2014 року. Я знав, що піду на війну. Не було в голові та серці інших варіантів. У перший день повномасштабного вторгнення я зібрав базові речі та пішов до військкомату. Я розумів, що не є найкращим кандидатом: без бойового досвіду, не служив до цього. Мені сказали чекати на повідомлення. Воно прийшло через тиждень. Цей час я допомагав людям евакуюватися, координував допомогу.

Я все своє свідоме життя був антимілітаристом і залишаюся ним за переконаннями. Не вважаю, що мілітаристську структуру варто поширювати за межі секторів, для яких вона була створена. Однак у цей час я почуваю себе на своєму місці. В армії я не на все життя. Буду стільки, скільки потрібно, щоб захистити те, що найцінніше».


Олександр Буткевич: Єдине, що ми можемо і мусимо робити — максимально висвітлювати та поширювати правду про Максима. Це буде нейтралізацією тієї жахливої пропаганди Росії, яка продовжує ширитися та надзвичайно шкодить. Це надзвичайно важливо. Правда і тільки правда — єдине, що ми можемо протиставити російській брехні.

  • Я дуже вдячний всім, хто підтримує та долучається до нас у справі звільнення Максима.

Читайте також: Сподіваюся, війна не зробить нас настільки жорстокими, щоб ми відклали права людини на другий план — Максим Буткевич


Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS