Гостя програми — дружина Сергія — Олена Цигіпа.
Сергій Цигіпа — громадський активіст, журналіст і письменник з Нової Каховки. Росіяни викрали його в перший же місяць окупації. Сергій волонтерив і намагався організувати допомогу для людей у своєму місті і сусідніх населених пунктах. Його викрали на дорозі між Новою Каховкою і Таврійськом 12 березня 2022 року, невдовзі вивезли в окупований Крим. Сергія утримують в СІЗО №2 в Сімферополі, яке росіяни спеціально побудували для українських полонених.
Олена Цигіпа: Люди, яких окупанти відпускали з полону, були здивовані тим, що у росіян на кожного викраденого було досьє — ціла папка з фотографіями, якимись документами.
Олена Цигіпа: Він — дуже активна, непосидюча та енергійна людина. Сергій дуже багато писав, читав і аналізував. І останній рік до повномасштабного вторгнення він працював над дитячими пригодницькими казками про наше місто — «місто тисячі джерел», як ще називають Нову Каховку. Коли я зараз читаю одну з його казок, мені здається, що вона була як передбачення, бо він писав про друзів — три родини, які поїхали відпочивати на Івана Купала, і одного з чоловіків викрав водяник. І потрібно було друзям знайти сім ключів для того, щоб його звільнили. Цим викраденим і звільненим чоловіком був Сергій. Мене дуже радує, що у цій казці щасливий фінал, і, сподіваюся, що він в житті буде звільнений з полону.
Олена Цигіпа: Ми прокинулися рано від дуже потужних вибухів і яскравого світла, яке було на вулиці. Ми злякалися і зрозуміли, що це — війна. Сергій вигуляв собаку і поїхав до військкомату для того, щоб записатися у добровольці та дізнатися, як буде оборонятися місто. У нього взяли контакти, сказали, що представники військкомату поїхали за зброєю і коли повернуться, то йому зателефонують. Час йшов, ніхто не телефонував. Через деякий час ми знову приїхали до військкомату, він був зачинений. Поїхали до виконкому, там побачили декілька депутатів, які були такі ж самі розгублені, які і ми. Там вони чекали якусь термінову нараду. Далі ми поїхали до поліцейського відділку, там взагалі були двері відкриті навстіж і нікого не було. Видно було, що люди збиралися дуже швидко.
А пообіді ми вже побачили над нашою ГЕС триколор та гелікоптери, і зрозуміли, що ми вже в окупації. По вулицях почали їздити машини з символікою Z. Ми не знали, як себе поводити — чи можна виходити на вулицю і що потрібно робити. Вже аж за два тижні нам почали говорити, щоб ми складали валізки, запасалися водою, свічками та продуктами.
Перші дні було дуже страшно. Магазини не працювали, аптеки не працювали. Проте Сергій якось одразу мобілізувався. Він зрозумів, що зброї немає, захищатися немає чим, і як людина з аналітичним складом розуму, маючи досвід журналіста і блогера, на своїй сторінці у соцмережі зробив логотип «Інформаційна зброя». Йому почали телефонувати люди, розповідати, що відбувається, яка техніка і де пройшла, скільки одиниць. Він про все це писав у себе на сторінках.
Згодом до нього почали писати знайомі, у яких батьки залишилися у Новій Каховці, просили передати їм ліки чи продукти, і ми вдвох ходили провідувати цих батьків. Потім підключилися інші люди, стали надсилати гроші, і ми зрозуміли, що їх достатньо для того, щоб допомагати не лише батькам друзів, а й іншим людям, які розгубилися і не зробили якісь запаси. Сергій розмістив оголошення на своїй сторінці і ми почали надавати допомогу адресно за запитом.
Олена Цигіпа: Під час такої волонтерської діяльності, 12 березня, коли Сергій пішов до моєї мами, він зник. Я спочатку злякалася, але не надала такої серйозності цій події, оскільки на той момент вже зникали чоловіки, проте їх повертали після «виховної роботи». І я дуже сподівалася, що Сергія відпустять через дві-три доби. Але на наступний ранок я побачила повідомлення у Facebook дружини нашого журналіста з Каховки Олега Батуріна, яка написала, що Олег вчора пішов на зустріч із Сергієм і не повернувся. Я зрозуміла, що це не жарти і все дуже серйозно.
Олена Цигіпа: До мене час від часу телефонують чоловіки, які звільняються з Сімферопольського СІЗО і які були там разом з Сергієм у той чи інший час. Вони розповідають, що Сергія до Криму вивезли майже одразу — 12 березня його викрали і 16 вже вивезли до Криму. Зараз він там. На жаль, адвокат, якого я знайшла, жодного разу не зміг з ним зустрітися. Сергія змушують підписувати відмову від його послуг. Перший раз це було у грудні і другий раз — на минулому тижні.
Олена Цигіпа: Після того, як я з’їздила на конференцію ОБСЄ у Варшаву, мене побачив хтось з кримчан. Мені зателефонували і повідомили, що знайшли адвоката, який береться за нашу справу. Він написав дуже багато запитів на всі служби — ФСБ, поліція тощо, і одного разу ми отримали відповідь, що така людина дійсно затримана. У грудні Сергію висунули обвинувачення по 276 статті КК РФ — це «шпигунство і протидія СВО».
Довгий час росіяни приховували Сергія, і лише коли після «референдумів» у них з’явилася нагода вважати Херсонщиною своєю територією, тільки тоді вони обнародували, що Сергій затриманий.
Читайте також: На яку допомогу можуть претендувати політв’язні та полонені?
Олена Цигіпа: Я роблю все можливе, щоб Сергій повернувся з полону, але я розумію, що все, що він там пережив і переживає, не може не залишити на ньому ніякого сліду. Мені дуже хочеться, щоб він зостався таким же активним і життєрадісним,проте розумію, що він повернеться іншою людиною, що потрібна буде реабілітація, увага і тепло. Я до цього готова.
Олена Цигіпа: У засобах масової інформації анонсують великий обмін «всіх на всіх». Ми всі на нього чекаємо і сподіваємося, тому що цивільні полонені вже дуже довго перебувають у полоні.
Олена Цигіпа: У липні 2022 року мені зателефонувала донька Сергія, яка розповіла, що хтось написав їй у Telegram, що Сергія начебто будуть випускати і потрібні його документи та речі. Вона пояснила, що вона в Європі і дала мої контакти. Я написала цій людині і запитала, які саме документи цікавлять. Мені відповіли, що всі: і український паспорт, і закордонний, і військовий квиток, і грамоти, і нагороди. Я запідозрила, що щось не те. Запитала, яку владу вони представляють. Мені відповіли: «Поліція. РФ». Тоді я зрозуміла, що потрібно це припиняти. Але надія була, тому ми правдами і неправдами віднайшли у Каховці ці документи. Я написала, що ми готові передати ці речі, можете призначати час зустрічі. На що мені відповіли, щоб я написала прізвище та ім’я людини, яка буде передавати документи. Я написала, що це не обов’язково – людина просто передасть документи. Відповідь на це була наступною: «Что вы устраиваете цирк? Мы все равно его задержим и допросим». Тоді я написала, що ніякої зустрічі не буде, поки я не почую голос Сергія і не побачу його по відеозв’язку, бо я не стану наражати нікого на небезпеку. Після того всі повідомлення закінчилися.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Ця програма виходить за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля та Громадського радіо і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS