facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Окупанти били мене, тримали в антисанітарних умовах — журналіст Батурін про полон

Розмова із журналістом з Херсонщини, кореспондентом «Нового дня» Олегом Батуріним про перебування у російському полоні.

Окупанти били мене, тримали в антисанітарних умовах — журналіст Батурін про полон
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

За час повномасштабної війни станом на 24 квітня російські окупанти скоїли 243 злочини проти медійників та медійниць в Україні. Ці дані постійно оновлюються. За 60 днів армія рф вбила 20 журналістів/ок та поранила ще 21. Росіяни захоплюють та викрадають журналістів/ок. Олег Батурін був у російському полоні з 12 березня 8 діб.

Олег Батурін: До викрадення я жив у рідній Каховці, продовжував працювати. Моє видання призупинило роботу на початку березня. Ми давали інформацію на сайт про те, що відбувається у регіонах області. Надалі виконувати журналістські обов’язки було усе складніше. Були проблеми зі зв’язком, інтернетом.  Я не мав можливості доїхати у Нову Каховку, щоб побачити усе на власні очі, зробити якісь фото — це було смертельно небезпечно. На той момент росіяни розстрілювали усі машини, які під’їжджали до Нової Каховки, знищували тих, хто здавався їм підозрілими.

На зустріч з активістом Сергієм Цигіпою, під час якої мене схопили російські військові, я пішов без телефона, документів. Росіяни не могли переконатися, що взяли саме того, хто їм потрібен. Вони дратувалися через це і били мене. Через телефон вони хотіли отримати доступ до моїх контактів і примусити до чогось жахливого.

Тиждень мене тримали в ізоляторі тимчасового тримання у Херсоні у страшних антисанітарних умовах. Добу не було доступу до води. Їсти дали лише на третій день. Жодної меддопомоги не було. Важкохворим полоненим не давали ніяких ліків. Серед бранців був іноземець. У нього була висока температура, імовірно він хворів на COVID.  Йому не надавали жодної допомоги.

«Натякали на подальшу співпрацю»

Олег Батурін:  Росіяни хотіли, щоб я дав інформацію, потрібну їм, контакти людей, з якими знайомий по роботі. Хотіли налякати, щоб я припинив писати, був готовим виконувати їхні вказівки. Конкретно, які саме вказівки, не уточнювали, говорили узагальнено. Натякали на подальшу співпрацю з ними.

З деякими полоненими були більш детальні розмови. Процес вербування їх був більш жорстким. Маю підстави припускати, що мене готували до вивезення в окупований Крим.

Можливо, мене врятувало те, що я потрапив у полон на початку цієї хвилі. Тоді ізолятор ще був напівпорожній. З кожним днем полонених більшало.

Мене били у перший вечір, погрожували. Потім росіяни постійно допитували мене. Інших полонених росіяни постійно катували, били: переважно, ветеранів АТО/ООС.

Мені не пояснили, чому відпустили. Просто зайшли в один день до камери й сказали збирати речі, зв’язали руки дротом і відвезли до Каховки. Мені та ще кільком звільненим повідомили:

«Будьте удома і чекайте подальших вказівок».

Поки я перебував у Каховці, мій телефон був заблокований, тож зв’язатися зі мною і давати якісь вказівки ніхто вже не міг.


Читайте також: Російські окупанти використовують бренд мелітопольського медіахолдингу для пропаганди: чи працює це?


«Займатися журналістською діяльністю на тимчасово окупованих територіях нині — небезпечно»

Олег Батурін: Займатися журналістською діяльністю на тимчасово окупованих територіях нині неможливо. Інтернет слабкий, користуватися послугами інтернет-провайдерів, які працюють зараз на цих територіях, виконувати журналістські обов’язки там — небезпечно. Мобільний інтернет нестабільний. В умовах тимчасової окупації журналістам треба постійно дбати про свою безпеку, переховуватися, бути готовим, що по тебе будь-якої миті можуть прийти.

Журналісти нині залишаються на Херсонщині. Як можуть, вони виконують свої обов’язки. Однак це важко і майже неможливо.

До мого полону, через рідних мені передавали погрози. Загалом йшлося про те, щоб я припинив писати. У неволі мене лякали тим, що можуть постраждати мої рідні. Імовірно, робили це, щоб я  надав їм більше потрібної інформації. Хоча питали таке, що відповіді можна було вигадувати.

Зараз я продовжую працювати як журналіст на підконтрольній українській території. Моя родина зі мною.  Ще потребую медичної допомоги. Щоб пройти усі необхідні обстеження, потрібен час. Однак головне те, що ми зараз на нашій українській землі.


Читайте також: Найбільше херсонці бояться, що окупанти змусять їх ставити «галочку» на псевдореферендумі на камери пропагандистів — Олег Батурін


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Законопроєкт про СЗЧ: що кажуть в комітеті і як реагують командири

Законопроєкт про СЗЧ: що кажуть в комітеті і як реагують командири

«Якщо ви плачете над книжкою, то, скоріш за все, її розкуплять»: у чому особливість буктоку

«Якщо ви плачете над книжкою, то, скоріш за все, її розкуплять»: у чому особливість буктоку

Молодша за Трампа і жінка. Як Гарріс змусить республіканців створити нову стратегію боротьби

Молодша за Трампа і жінка. Як Гарріс змусить республіканців створити нову стратегію боротьби

«Граньоний стакан нікто не воровал»: чому українці досі ностальгують за СРСР

«Граньоний стакан нікто не воровал»: чому українці досі ностальгують за СРСР