«Лише в Україні збут наркотиків — тяжкий злочин», — адвокат

Як може чинити міліція, щоб спровокувати людину на злочин. До якого тиску і до яких засобів вдається слідство. Чому слідство будує справу на «кіно ні про що», про фейкові записи начебто злочину — як доказ слідства. Як роблять статистику на дрібних правопорушеннях стосовно мінімального збути наркотичних засобів. Як адвокату вдається привчати суддів та слідство звертати увагу на рішення Європейського суду з прав людини. Як  будується довіра між адвокатом та клієнтом.

Лариса Денисенко: Пане Володимире, скажіть будь ласка, з чого починалася історія Романа? Власне це дуже цікава історія, бо я знайомилася з виправдувальним вироком, коли власне міліція намагається застосовувати такі методи провокації до людини. І власне на тому всьому, на цих провокаціях вона будує все обвинувачення. Розкажіть будь ласка фабульна, що відбувалося?

Володимир Самсонюк: Я приймав участь за доручення м центру, надавав правову допомогу Роману. Так сталося, що перед цим у нього були інші адвокати, а я вже був на стадії в суді першої інстанції. Був ознайомлений з матеріалами кримінального впровадження, знайшов дуже багато порушень КПК.

Лариса Денисенко: А можна детальніше про це?

Володимир Самсонюк: В спілкуванні з Романом було встановлено, що просто він від незнання законодавства, також наша правоохоронна система скористалась тим, що людина раніше була судима і фактично своїми діями спровокували Романа на продаж наркотичних засобів. Що стосується взагалі, то у світі це легалізовано і не є таким вже кримінальним правопорушенням. На таких правопорушеннях є статистика і маніпуляція статистикою, тому що дана стаття є тяжким злочином і тяжкі злочини, які не розкриті з інших причин і не доходять до суду, їх треба перекривати, як кажуть в народі.

Лариса Денисенко: А які ви висновки зробили, коли побачили чисельні порушення. На що ви звернули увагу?

Володимир Самсонюк: В першу чергу хочу зазначити, що дане кримінальне впровадження проходило за новим кодексом 2012 року. В силу своєї попередньої професійної діяльності, а вона завжди відкладає відбиток на подальшу діяльність. Мою увагу звернула якість досудового розслідування даного кримінального впровадження і були виявлені дуже грубі порушення. За новим КПК сам слідчий не може проводити досудове розслідування, для цього кодексом передбачені підстави. Також процесуальні рішення прийняті вищим керівництвом дають йому на це право.

В першу чергу увага була звернута на те, що як слідчі, так і працівники міліції не були вповноваженими особами для проведення досудового розслідування, а також особами, що проводили оперативно-пошукові дії у даному кримінальному провадженні. Вже порівнявши те, що я виявив під час ознайомлення з матеріалами кримінального впровадження, маючи спілкування з обвинуваченим Романом, моя впевненість стала більшою, тому що він у спілкуванні зі мною підтвердив ті факти, які були на папері.

Тому було очевидно, що тут було місце провокації зі сторони працівників міліції. Всі сумніви до того , що тут були провокації, це був перегляд  у судовому засіданні — це відеозапис, який здійснювали оперативні працівники, фактично не було зображення ніяких осіб. Було більше години фільм ні про що. Підсудний був наляканий, тому що раніше був судимим. Але свою впевненість він укріпив аргументами, які йому надав і далі ми працювали. Результат даної роботи — це те, що суд виправдав, я вважаю, що законно. Суд побачив оту закономірність, що йде перевищення повноважень органами правоохорони.

Лариса Денисенко: Романе, в який спосіб взагалі, і чому на ваш погляд вони «допинялися» до вас? Як ви потрапили в їх поле зору, щоб вони вирішили причепитися і вигадати таку провокацію з цими наркотичними засобами з вами?

Роман: Точну причину, чому так сталося я не можу сказати. Я просто був у певних колах з людиною, ми ходили до залу ігрових автоматів. Я цю людину бачив доволі часто протягом півроку, деколи перекидалися словами, деколи виходили на перекури. Ця людина просто підійшла до мене і спитала, чи можу я щось знайти. За першим разом я відмовив. Потім ця людина кілька разів підходила до мене, але я нічого не підозрював. Так сталося, що мій знайомий сказав, що він може щось знайти, якщо потрібно. Я сказав добре, давай за дві години зустрінемось. Це було абсолютно безконфліктне спілкування і це не виглядало, як якась підстава.

Лариса Денисенко: А от як це все закрутилося ? Ви пам’ятаєте на якому етапі ви зрозуміли, що можливо тут щось не чисто? Чи ви про це здогадалися тільки коли воно все завершилось?

Роман: Це стало ясно тільки тоді, коли все це завершилось. Людина увійшла в мою довіру. Працівники міліції вели себе доволі чемно і я їм теж почав довіряти. Я другий раз наступив на ті ж самі граблі. Вони казали, що все буде добре, не турбуйся, тут є адвокати які розуміються на цьому. Вони робили тиск не тільки на мене, але і на моїх рідних. Вони схилили нас до співпраці з певними людьми.

Лариса Денисенко: А йшлося про те, що є якісь свідки? Вони щось говорили, що є матеріали, відео зйомка. Вони вам її показували?

Роман: Ні.

Лариса Денисенко: А коли ви познайомилися з Володимиром. Ваше коло довіри було розірване, а у адвокатів системи БПД є стереотипне сприйняття, що це державний адвокат. Як формувалася довіра до пана Володимира. Чим він вас взяв?

Роман: Спочатку у мене довіри не було, тому що склалася не дуже хороша ситуація. Але, коли я познайомився з Володимиром Васильовичем, то я йому спочатку не довіряв. А потім побачив то завзяття з яким він починає працювати з цією справою і те, як він почав задавати мені питання про деталі, то я зрозумів, що цій людині можна довіряти. Він був більш зацікавлений у вирішенні цієї справи на мою користь, ніж ті люди. 

Лариса Денисенко: А там відчувалося, що вони не дуже зацікавлені і хочуть вас схилити до іншого, на користь міліції.

Роман: Так. Тоді це не простежувалося, але потім, коли Володимир Васильович почав працювати зі мною, то я це почав розуміти, що вони були саме на стороні слідства.

Лариса Денисенко: Пане Володимире, ви сказали про відеозапис, що фільм ні про що. Чому слідство, коли готує провокацію мусить готуватися більш ретельно. Чому взагалі з’являться такі фейкові докази, і чому це використовується знову і знову. На чому базується впевненість слідства, що це може пройти в суді і перед адвокатом? Ви можете знайти пояснення цьому?

Володимир Самсонюк: Що стосується самих доказів, то це не якість в роботі слідства. Що стосується, проходить чи не проходить і чому не пройшло цей раз, мабуть тому, що було очевидним. А чому проходить в інших справах —це наша безвідповідальність, тому що не здійснюється контроль тими ж прокурорами за якістю досудового розслідування.

Лариса Денисенко: Цю стрічку вам дали нагоду передивитись до судового засідання. Чи є сенс писати до прокуратури, щоб вони одразу реагували на це і звертали увагу в порядку нагляду стосовно того, що допущені критичні і несприятливі дії?

Володимир Самсонюк: Скажу вам відверто —ні. Правоохоронці моїм оголошенням про те, що я знаю про їх недоліки роботи, якими я можу потім скористатись для інтересів свого підзахисного не будуть заявлятися, бо таке право є у сторони обвинувачення. Тому відверто скажу — це моя робота на таких помилках, на таких ляпасах. Немає сенсу, тому що навіть відписки не буде. 

Лариса Денисенко: Якщо говорити про підготовку клієнта до суду, чи у вас є у вас якась методика того, як готувати підзахисного до поведінки під час судового процесу?

Володимир Самсонюк: В першу чергу це повага до тієї особи і зворотній зв’язок — повага до адвоката. Головне, щоб особа хтіла сама якогось результату, бо результат може бути різний.

Лариса Денисенко: Романе, а стосовно вашого сприйняття слів адвоката, ви щось запам’ятали для себе? Яку лінію треба дотримуватися в судовому процесі, що можна говорити, що неможна, як реагувати на виступи того самого обвинувачення, як реагувати на питання судді?

Роман: Головне, що казав мені мій адвокат — це те, що я повинен бути впевненим в собі. Він мені вдав багато впевненості і якщо буду впевнено казати це, то це запорука успіху.

Лариса Денисенко: В собі було важко це виховати?

Роман: Звичайно. Я не один раз спілкувався з Володимиром Васильовичем. Він не тільки знає закони, він ще дуже хороший психолог.

Лариса Денисенко: Я бачила у виправданому вироку, що суд послався на практику Європейського суду з прав людини. Це вперше ви використовуєте цю практику і наскільки взагалі суди зараз приймають до уваги позицію адвоката, коли адвокат посилається на практику рішень Європейського суду з прав людини?

Володимир Самсонюк: На практику Європейського суду з прав людини звертаємо увагу, як суду, так і інших правоохоронних органів часто. Що стосується даної категорії справ, то дійсно Європейський суд має багато ідентичних рішень за темою, що стосується наркотичних засобів. Основна позиція цих рішень зводиться до того, що особи які не схильні ні до вживання, ні до продажу наркотичних засобів, вони нашими правоохоронними органами підбурюються і фактично спонукають наших громадян, як правило, категорію, що мала негативний досвід спілкування з правоохоронцями.

Лариса Денисенко: Романе, до вас питання таке, насправді я акумулюю всю вашу історію, розглядаю на ці граблі, про які ми говорили — це люди, які мали владу і мали повноваження, вони намагалися вами маніпулювати. У вас не було бажання після того як все це завершилося подати позови стосовно відшкодування моральної шкоди?

Роман: Я вважаю, що в наших реаліях, якби я почав рухатися у такому напрямку, я міг би знову наступити на такі самі граблі. Можливо на мене б почали тиснути, тому що в мене була судимість.

Лариса Денисенко: Пане Володимире, а ви вважаєте, що дійсно б воно так відбувалося? Чи є все ж такі якісь механізми впливу, щоб зупинити це на рівні оскарження таких дій на рівні адміністративного тиску чи ні?

Володимир Самсонюк: Вірогідність майже ніяка. Все це повинно вирішуватися на законодавчому рівні.

Ця радіопрограма створена за фінансової підтримки Уряду Канади у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні. Погляди представлені у цій програмі є особистими думками учасників програми, і не обов’язково відповідають позиції проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади.