Як безоплатна правова допомога вирішує проблеми переселенців?

Тринадцятий випуск третього циклу «Гену Справедливості» підсумовує та завершує тематичний блок: права та захист внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Говоримо про те, як і з яких питань надавалася правова допомога ВПО на прикладі роботи одного з місцевих центрів Києва. Як система вторинної безоплатної правової допомоги (БВПД) вирішує проблеми внутрішньо переміщених осіб? Розповідає директорка Першого київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, адвокатка Леся Бурчак.

Лариса Денисенко: Внутрішньо переміщені особи не є прямими клієнтами закону про безоплатну правову допомогу, але багато правозахисних організацій та власне адвокати центрів допомагають вирішувати їхні проблеми. На що б ви звернули увагу при вирішенні таких питань протягом 2016 року? Чи можна окреслити типові питання, з якими звертаються внутрішньо переміщені особи і як ви їх допомагаєте вирішувати?

Леся Бурчак: Так, звичайно, до нас звертаються внутрішньо переміщені особи: до кожного з чотирьох київських центрів звернулась певна кількість внутрішньо переміщених осіб. Загалом, можна сказати, що за консультацією до чотирьох центрів звернулися 172 особи, з яких 63 — отримали вторинну правову допомогу, тобто допомогу, яка полягає у складанні процесуальних документів, представництво інтересів у суді адвокатами системи БВПД.

Лариса Денисенко: Які найчастіші питання?

Леся Бурчак: Питання такі ж самі, як у всіх інших категорій громадян, можливо тільки у внутрішньо переміщених осіб виникає трошки більше питань щодо прав на житло, на укладання договору оренди, тому що зараз досить велика кількість внутрішньо переміщених осіб проживають у місцях компактного проживання, які належать приватним особам, тобто це або приватні гуртожитки, або приватні санаторії.

У 2014 році, з початком бойових дій власники цих закладів виявили бажання допомогти та тимчасово надали притулок, можливість проживання для внутрішньо переміщених осіб, але загалом, а також за даними Мінсоцполітики та громадських організацій за два роки виникла ситуація, що власники цих приміщень понесли значні витрати та навіть матеріальну шкоду від того, що була несплата за комунальні послуги та електроенергію. Це спричинило масові позови про виселення внутрішньо переміщених осіб, і, звичайно, люди, які виїхали зі східних областей України та Криму приходять до наших центрів за захистом з приводу того, що їх виселяють.

Внутрішньо переміщені особи найчастіше звертаються з питаннями невиплати пенсій, одноразової допомоги, укладання договорів оренди, компенсації на сплату комунальних послуг, отримання спадщини, встановлення юридичних фактів тощо

Вони просять подовжити договори оренди, при чому на пільгових умовах, тому що згідно зі статистикою та дослідженнями громадських організацій, які займаються внутрішньо переміщеними особами, люди, які приїхали з тимчасово окупованих територій, не завжди можуть оплачувати за проживання ту комерційну ціну, яку виставляють власники приміщень. Вони працюють — 70% з них — а також отримують якісь соціальні виплати, але цих виплат настільки мало, що вони не дозволяють винаймати якісне житло. Навіть винаймати кімнати у гуртожитках для них є проблемою.

Лариса Денисенко: А по всіх цих житлових питаннях, чи всі ті, хто звертався, мали оформлені договори оренди житла? Як вирішується це питання? Адже у питаннях виселення завжди є інтереси двох сторін. Наприклад, коли внутрішньо переміщені особи порушують свої зобов’язання, власники квартир теж мають право реагувати та просити судового розгляду. Отже чи не зловживає хтось правами й обов’язками в даній ситуації? Чи існує судова практика, внаслідок якої припинялося виселення, а права внутрішньо переміщених осіб захищалися у судовому порядку?

Леся Бурчак: Аби було зрозуміло, я можу згадати трошки історії та сказати, що коли ВПО заселяли у ці місця компактного проживання — це гуртожитки, а не квартири, санаторії, лікувальні заклади — то взагалі жодних договорів не укладалося. Потім їм запропонували ці договори укласти: хтось це зробив, хтось — ні. За даними, наприклад, однієї, не буду вказувати якої, організації договори оренди укладали тільки 30% внутрішньо переміщених осіб. Тобто за таких умов, організація, звичайно, несла витрати, несла матеріальну шкоду від несплати за тепло та електроенергію, та була змушена мешканців гуртожитку цих послуг позбавити.

Власне, щодо судової практики. Наскільки я знаю з тих випадків, які розглядаються адвокатами нашої системи, то ще тривають судові суперечки, то ж говорити про якусь практику наразі зарано.

Лариса Денисенко: Чи були випадки порушення трудових або освітніх прав, або інші порушення, аби детальніше на прикладах пояснити, як це в нас працює? Хоча б на рівні Києва.

Леся Бурчак: До нас звертаються з різноманітними питаннями, я можу назвати ті, з якими найчастіше звертаються внутрішньо переміщені особи — це невиплата пенсій, отримання одноразової допомоги, укладання договорів оренди, компенсація на сплату комунальних послуг, отримання спадщини, встановлення юридичних фактів тощо.

Власне, щодо встановлення юридичних фактів, хотілось б трошки зупинитися на цьому, тому що ВПО досить часто потрібно встановити якійсь юридичний факт. Наприклад, вступити у спадщину за близькою особою, яка проживала на тимчасово окупованій території, там померла, й відповідно до закону України, люди мають право на вступ у спадщину, але довести факт смерті вони наразі можуть лише у судовому порядку. Тому що документи, які видають так звані «ЛНР/ДНР» не визнаються легітимними у нашій країні, й навіть якщо такий документ був виданий, все одно треба звертатися до суду, аби встановити цей факт. Звісно, у суді, навіть такий документ буде доказом: довідка або якесь свідоцтво про смерть, видане так званими “«ЛНР» чи «ДНР», але шлях один — через суд.

Те ж саме стосується встановлення інших фактів, наприклад, роботи на окупованій території. До нас часто звертаються люди, які виїхали, не встигли взяти з собою жодних документів або ці документи залишились на підприємствах, які там ще функціонують або ні. Є випадки, коли підприємство чи державна установа переїхали на територію України юридично, але фактично всі архіви, всі справи залишились на території Донецької/Луганської областей. Є проблемні питання, що стосуються визнання факту роботи ВПО на цих підприємствах для отримання пенсії, оновлення на роботі у цьому закладі.

І ми допомагаємо, чим можемо. У нас є випадки, коли було призначено адвоката, й він успішно здійснював свою професійну діяльність щодо захисту цих осіб. 

Лариса Денисенко: Ви згадали про випадки невиплати пенсій, чим це пояснюється? Чому виникає ситуація, коли людям не виплачують пенсії? 

Леся Бурчак: Немає довідок, неможливо отримати підтвердження того, що особа отримувала пенсію на окупованих територіях з різних причин. Це може бути відсутність певних документів, зокрема пенсійного посвідчення, відсутність можливості взяти довідку про те, що пенсія призначувалася. Взагалі, є єдина реєстраційна база, але кожен такий випадок є індивідуальним.

Українські державні установи не мають повноважень прийняти документи з печатками «ЛНР/ДНР», тому що ми ці «республіки» не визнаємо, вважаємо нелегітимними, й всі їхні документи для України не мають правового значення

Лариса Денисенко: Мене дуже дивують похибки централізованої бази. Як люди у судовому порядку доводять своє право на пенсію?

Леся Бурчак: Так, звичайно, по єдиній базі можна побачити, що людині щомісячно йшли пенсійні нарахування чи інші виплати, але якщо йдеться про перерахунок пенсії — треба підіймати пенсійну справу, яка зберігається там, де пенсію було призначено. Для того, аби підняти цю пенсійну справу, наші громадяни вимушені самостійно їздити по можливості на тимчасово окуповані території, брати там правдами й неправдами копії цих пенсійних справ, які завірені установами, що наразі вважають себе підзвітними так званим «ЛНР/ДНР». Вони мають вже нові печатки, ними завіряють документи та передають сюди копії або видають оригінали. Але все ж таки наші органи не мають повноважень прийняти документи з печатками «ЛНР/ДНР», тому що ми ці «республіки» не визнаємо, вважаємо нелегітимними, й всі їхні документи для України не мають правового значення.

Лариса Денисенко: Але наскільки мені відомо, суди наразі мають практику, не визнаючи легітимність цих документів, сприймають їх, як підтвердження слів людини.

Леся Бурчак: Так, я говорила, що ці документи визнаються як доказ у суді. І добре, що сприймаються, тому що на показах свідків дуже важко побудувати захист, а також проблематично й навіть сумнівно стверджувати якісь факти.

Лариса Денисенко: Щодо надання первинної правової допомоги, наскільки у практиці Центрів з їх надання часті випадки, коли проблема вирішується на досудовій стадії?

Леся Бурчак: Дякую за запитання. Хочу повідомити всіх, що нині усі Центри задовольняють потреби у консультаціях будь-яких осіб, які звертаються, у тому числі ВПО. Згідно зі статистикою ми всім надали консультацій щодо питань, які були задані. Більш складні питання, по-перше, не ставили, по-друге, якщо вони виникали, ми спрямовували з талоном особу в ту організацію, яка спеціалізується саме на цій галузі права.

Дотепер ми справлялися досить вдало самі. Якщо під час консультацій ми з’ясовували, що потрібна вторинна правова допомога, тобто звернення до суду, то ми її, як правило, надавали.

Лариса Денисенко: З минулого року йдеться про можливість внесення змін до законодавства, згідно з якими всі внутрішньо переміщені особи (ВПО) стануть клієнтами на отримання безоплатної правової допомоги. Якщо це станеться і раптом відповідні зміни у законі проголосують, чи впорається система з цими викликами? Адже кількість звернень до вас може збільшитися в рази.

Леся Бурчак: Всі ВПО, хто до нас звертався та потребував вторинної правової допомоги, підпадали під категорію осіб, яким надається право на отримання вторинної правової допомоги. Відмов в отриманні безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД) в нас немає.

Лариса Денисенко: Навіть за фінансовою ознакою?

Леся Бурчак: І за фінансовою ознакою, тому що офіційні виплати або допомога дозволяли цю особу прийняти на обслуговування й надати їй адвоката.

До речі, хочу наголосити на тому, що допомога, яку отримують ВПО, не враховується при наданні БВПД і про це є офіційне роз’яснення, про яке ми знаємо. Як правило, всі особи, які нам писали про отримання БВПД, цю допомогу отримували. Є особи, які мають інвалідність. В них навіть кращий майновий стан та більше можливостей, але все одно допомогу вони отримували.

Всі ВПО, хто звертався до центрів БВПД та потребував вторинної правової допомоги, підпадали під категорію осіб, яким надається право на її отримання 

Лариса Денисенко: Чи багато зверталося неповнолітніх?

Леся Бурчак: Не можу сказати, що їх багато зверталося, важко сказати, чи та неповнолітня особа, яка до нас зверталася, була переселенцем. Переселенцями були батьки та бабуся. Був один випадок, коли неповнолітній не міг отримати паспорт у 16 років та скласти ЗНО, тому що в нього не було взагалі жодних документів. Але це було не проблема його, як переселенця, а така, що виникла внаслідок бездіяльності його батьків. Йому, звичайно, було надано адвоката, подано позов про встановлення особи, й наразі, наскільки мені відомо, всі необхідні для цього дії зроблені, винесене рішення, й думаю незабаром цей юнак отримає свій паспорт.

Лариса Денисенко: Чи багато звернень від кримчан, адже статус ВПО з тимчасово окупованого Криму та тимчасово окупованої території Донбасу?

Леся Бурчак: Так кримчани до нас теж звертаються. Досить часто звертаються особи, які хочуть отримати якусь матеріальну компенсацію за залишені у Криму об’єкти нерухомості. Повертатися вони туди не збираються й реалізувати своє право на продаж цих об’єктів з певних причин вони не можуть, тому досить часто з цього приводу до нас звертаються, аби якось від держави-агресора Росії отримати матеріальну компенсацію за нерухомість, яка залишилась у Криму. Ці звернення, як правило, мають бути написані до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), є певна процедура написання цих звернень. Ми допомагаємо, чим можемо. На нас покладений обов’язок, скажімо, сприяння у написанні цих звернень. Якщо ми бачимо, що є підстави, документи, ми допомагаємо особі написати це звернення. Роз’яснюємо, показуємо формуляр, показуємо, що й куди вписувати, можемо допомогти надрукувати, перекласти, адже особи часто не знають української й навіть не можуть нею друкувати.

У таких питаннях ми також можемо надавати направлення до спеціалізованих громадських установ, які надають таку допомогу. Це Гельсінська спілка, Крим СОС тощо, вони надають допомогу у написанні скарг до ЄСПЛ.

Лариса Денисенко: А якщо говорити про 2017 рік, чи зберігатиметься ця динаміка звернень, чи більшість людей вже вирішили свої проблеми та більшого напливу людей, які отримують статус ВПО, ми можемо не очікувати?

Леся Бурчак: Думаю, що різкого збільшення звернень не буде, але певне збільшення все ж буде, оскільки ефективного вирішення своїх проблем внутрішньо переміщенні особи (ВПО) нині не отримали. Якщо йдеться про допомогу у з’ясуванні якихось фактів, чи у встановленні цих фактів, чи у призначенні пенсій, у дотриманні житлових прав чи прав на проживання, то такі питання не вирішуються й навряд чи будуть вирішені найближчим часом.

Досить часто особи, які до нас звертаються, питають, чи існують для них якісь пільги, як по отриманні кредитів на житло, чи на соціальне житло, і я думаю у цьому аспекті державі треба звернути увагу на задоволення потреб ВПО, можливо виробити політику щодо пільгового кредитування осіб, які можуть та бажають працювати, або щоб вони мали змогу підняти тут свій бізнес, якщо вони мають таке бажання, якось сприяти їхній інтеграції та соціалізації у суспільстві взагалі.

Лариса Денисенко: Якщо аналізувати національне законодавство, яке так чи інакше регулює права ВПО, на тих прикладах та людях, які до вас приходили, чи можна узагальнити, які закони у нас пробуксовують, потрібні внесення змін чи спрощення процедур?

Леся Бурчак: Це досить складно, вирішити, які саме закони чи підзаконні акти повинні бути змінені або доповнені, але все ж цим займається кілька громадських організацій, які моніторять ситуацію щодо необхідності отримання пільг, компенсацій чи виплат внутрішньо переміщеним особам. Вони роблять свої узагальнення та пропозиції щодо внесення змін у ці закони.

Звичайно, деякі закони, на мою думку, як фахівця, потребують удосконалення, змін, оскільки вони не вирішують і не допомагають вирішити ті проблеми, які існують нині з ВПО.

Лариса Денисенко: А можете навести приклад?

Леся Бурчак: Є така постанова, в якій йдеться про посилений контроль за переміщенням ВПО. У зв’язку з дією цієї постанови № 365 виникає затримка з перевіркою місць проживання ВПО. А ця затримка перевірки впливає на те, що люди вчасно не отримують грошову компенсацію як ВПО. Тому необхідно якось спростити порядок перевірок, удосконалити їх, внести зміни в цю постанову. Напрацювання з цього приводу подавалися до суб’єктів законодавства для того, аби їх вчасно прийняти.

Громадські організації пропонують забезпечити вільний доступ до всіх видів соціальної допомоги та цільової підтримки ВПО, і шляхом у вирішенні цього питання вони бачать у завершенні дії постанови № 365, а також внесенні змін у постанови № 505 та № 535, яка спрощує доступ ВПО для оформлення житлових субсидій. Крім того, пропонується прийняти чіткий план щодо дій міських держадміністрацій по роботі з ВПО та з місцями компактного проживання для того, аби виробити єдину політику в цьому й вирішити, що робити з цими людьми, які досить компактно та у великій кількості проживають на території, наприклад, міста Києва та приміській території.

Лариса Денисенко: Дякую! Ми намагалися узагальнити цей 2016 рік, як дотримувалися права ВПО, як вирішувалися їхні проблеми на рівні столиці та рівні функціонування системи безоплатної правової допомоги. Почувайтеся захищеними!