«Крим приречений стати депресивною провінцією», — Станіслав Бєлковський

Сергій Мокрушин: Станіславе, на вашу думку, яка доля спіткає великі інфраструктурні проекти в Криму: керченський міст, тунель через керченську протоку, енергетичний міст?

Станіслав Бєлковський: Я не бачу великих перспектив у цих проектів. Звичайно, для Володимира Путіна це є принципово важливим — дійсно довести, що анексія Криму була не лише політичним, геополітичним і стратегічним, але й економічно ефективним проектом.

Але це не так. Це об’єктивно не так. Багато хто вважає, що реалізацію цих проектів затягнуто на декілька років, і доля Криму… я не бачу її досить привабливою.

Звичайно, Крим є провінцією, суспільною провінцією Росії, депресивним регіоном. І перегорнути цю сторінку вже неможливо.

Севгіль Мусаєва-Боровик: Якою буде стратегія по відношенню до цієї території? Крим продовжать дотувати?

Станіслав Бєлковський: Звичайно. Як Сочі є олімпійською столицею Росії, так Крим буде об’єктом суспільних дотацій. І про економічну ефективність взагалі не можна розмовляти. Не кажучи вже про те, що кримська влада на чолі з Аксьоновим — це жарт.

Бюрократи давно намагаються його усунути і довести Володимиру Путіну, що кримська влада не може бути ефективною взагалі, тому що Аксьонов випадково опинився на цій посаді через події державного заколоту у березні минулого року.

Але Путін не може цього зробити, адже він вдячний Аксьонову за те, що він зробив для здійснення цього заколоту.

Сергій Мокрушин: Як ви вважаєте, чи довго ще протримається нинішній кримський «уряд»? Та чи довго протримається Аксьонов?

Станіслав Бєлковський: Я вважаю, що він протримається десь рік. Адже неефективність цього уряду виявиться настільки кричущою, що з цим нічого не можна буде робити, що хтось на кшталт Владислава Суркова прийде на це місце. Москва призначить свого представника, який буде більш-менш ефективним менеджером кримського проекту (який фактично є проектом офшорної зони, що знаходиться поза межами будь-якого світового законодавства) і, звичайно, не може бути ефективним за визначенням.

Сергій Мокрушин: Багато разів лунала думка, що Аксьонов — пам’ятник тих подій, які є елементом пропаганди, і його триматимуть і надалі. А як ви прогнозуєте, як саме піде зі своєї посади Сергій Аксьонов?

Станіслав Бєлковський: Оскільки Володимир Путін вважає, що Аксьонов заслуговує на повагу через те, що він приймав участь у заколоті в березні минулого року, то він, мабуть, піде в Раду Російської Федерації, навіть як представник Криму, як заступник голови Ради РФ.

Севгіль Мусаєва-Боровик: Зараз говорять про те, що можуть бути пом’якшені санкції. Як ви вважаєте, чи вплине пом’якшення санкцій на економіку півострову? Чи покращить це якість життя анексованої території?

Станіслав Бєлковський: Я не вірю, що санкції можуть бути пом’якшені. Тому що Володимир Путін зробить ще декілька помилок в наступні декілька місяців, які призведуть до того, що Захід відмовиться від ідеї пом’якшення санкцій, і ситуація на Донбасі теж буде красномовною у цьому сенсі. Але на долю Криму це ніяк не впливає, адже Захід ніколи не визнає анексію Криму легітимною мірою. І тому я вважаю, що Крим зараз приречений стати депресивною провінцією, незважаючи на те, що ця територія могла би бути оазисом.

Севгіль Мусаєва-Боровик: Зараз багато хто говорить про те, що Крим залишається депресивною провінцією для Росії, але це, перш за все, військова база. Чи щось зміниться в цьому?

Станіслав Бєлковський: Володимир Путін переконав себе у тому, що, як би він не анексував Крим у березні минулого року, то США ввели б туди війська НАТО — і це була б смертельна загроза для РФ. І це версія, яка його влаштовує. Є таке психологічне визначення правди. І Володимир Путін дійсно в це вірить. І ніхто більше — крім нього, окрім декількох його найближчих радників та помічників. Тому він буде збільшувати військове угрупування і використовувати Крим як плацдарм для спротиву агресії, якої ніколи не було і не буде. Уявної агресії.

Сергій Мокрушин: До чого ви б порадили готуватись пересічним кримчанам? Що буде з їхнею зарплатнею, бюджетними видатками?

Станіслав Бєлковський: Я б в економічному сенсі радив готуватись до гіршого. Але я визнаю, що переважна більшість кримчан була за те, щоб приєднатися до Росії. Навіть якщо цифра у 98% була невірною, але 70%, безумовно, були за те, щоб приєднатися до Росії. І це помилка України. Тому що Україна не приділяла достатньої уваги Криму за той період часу, коли Крим був у складі України, і це призвело до драматичних наслідків, які ми спостерігали у минулому році, і проти яких я особисто виступав.

Сергій Мокрушин: Чи зможе нинішня економічна ситуація, економічні складнощі змінити думку кримчан, які були раді подіям у березні 2014 року?

Станіслав Бєлковський: В цьому поколінні ні. Тому що люди, особливо похилого віку, досвідчені, вони не визнають своїх помилок. Звичайно, для переважної більшості кримчан приєднання до Росії є принциповим питанням, що є набагато важливішим за будь-які економічні труднощі. Тому лише в наступні покоління це може відбутися, за 10–15 років, але не зараз, не найближчим часом.

Севгіль Мусаєва-Боровик: Скажіть, наскільки ви бачите ефективним нинішній механізм, який використовують кримські татари — економічну блокаду Криму? Чи наближає це фактично деокупацію Криму?

Станіслав Бєлковський: Ні, не наближає. Це важливо з етимологічної точки зору, безумовно. Тому що будь-яка етимологічна боротьба є важливою. І з цієї точки зору я підтримую будь-які форми боротьби. Але ні. Як я вже сказав, майбутні 10–15 років активна частина населення Криму не визнає, що це була помилка. Це може зробити лише наступне покоління. І з цим треба змиритися. Хочемо ми того чи ні.

Сергій Мокрушин: А чи залежить щось від думки кримчан?

Станіслав Бєлковський: Звичайно, адже населення Криму може повернути ситуацію назад, якщо захоче, незважаючи на думку Володимира Путіна. Але цього, як я сказав, не буде найближчі 10–15 років. Адже Володимир Путін не визнає своїх помилок. І більшість населення не визнає помилку яку зробило 1,5 роки тому.