У студії — доктор історичних наук, дослідник середньовічної та ранньомодерної історії України Віталій Михайловський.
Василь Шандро: Є біла пляма: що відбувалося від зруйнування через внутрішні міжусобиці Давньоруської держави, і до козаків, які возз’єдналися потім з Московією? Куди зникло кілька століть нашої історії?
Віталій Михайловський: Нікуди. Вони й продовжували далі існувати. Я розумію стурбованість, питання про темні віки виглядає так, начебто щось в нас взяли, свідомо витерли і позбавили нас нашого спадку. Частково, в такому міркуванні є якась логіка, і, можливо, навіть правда, бо коли ми почнемо дивитися на події другої половини 13 століття, то нам є про що говорити.
На жаль, не про Київ, а більше про Галич, Володимир, Холм, пізніше про Львів, наших королів, про першого Данила, який отримав від Папи корону, і сяяв як володар Русі. Те, що Київ був в Руїні, про Київ ми нічого не дізнаємося, мабуть, до другої половини 14 століття через зручну для всіх істориків фразу: «такий стан джерел». Археологічні речі говорять лише про щось матеріальне, а нам треба знати про події. Так нещасливо в нас сталося, що один текст, який є базовим для 13 століття, «Галицько-Волинський літопис», уривається на 1289-1292 році (в залежності як рахувати). І ми отримуємо дійсно дірку в джерелах.
Нам потрібно, мені здається, тотальне переосмислення нашої писемної історії. Те, що свого часу спробував зробити в останній своїй книжці Олексій Толочко, коли він спробував подивитися на Давню Русь без літопису «Повість минулих літ». І що? І не так багато ми про це знаємо. Ми повинні прагнути відтворити нашу історію і не казати більше ніколи, що в нашій історії є якісь темні плями. Відтворення — досить тяжкий процес, який вимагає величезних зусиль, начитаності колосальної кількості джерел.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі