100 років Другому зимовому походу Армії УНР: якими були причини та наслідки
25 листопада 1921 року почався Другий зимовий похід Армії УНР.
Більше розповів Ярослав Файзулін, історик начальник управління наукового забезпечення політики національної пам’яті Українського інституту національної пам’яті.
Історія Другого зимового походу Армії УНР
Другий зимовий похід відбувся в жовтні-листопаді 1921 року, він став завершальною сторінкою української революції. По суті це була остання спроба часів революції збройним шляхом відвоювати нашу державність. У листопаді 1920 року більшовицькі війська зайняли територію України. Уряд УНР і українське військо змушені були емігрувати на територію Польщі. Разом з тим вони не хотіли припиняти боротьбу і не втрачали надію на те, що українську державність вдасться відновити. Цей Другий зимовий похід мав стати фіналом до загального повстання, повстанці мали об’єднатися і розпочати спільну боротьбу з більшовиками.
Для діячів та керівництва УНР цей похід був останньою надією повернути втрачену державність, вибороти її. З точки зору сьогодення ми бачимо, що цей похід не міг завершитись успішно, але для людей які його готувати все виглядало інакше. На території Польщі перебували десятки тисяч українських військових. УНР підтримувалась керівництвом Польщі й Румунії, які були готові надавати озброєння та спорядження. Головний фактор, на який розраховували – масштабний антибільшовицький повстанський рух протягом 1920-1921 років.
Наслідки Другого зимового походу Армії УНР
Ми можемо оцінювати його з точки зору діячів, які його готували й брали в ньому участь. З їхньої точки зору похід був потрібний і просто необхідний для того, щоб спробувати відновити державність і продовжувати боротьбу. В Україні заговорили про те, що за кордоном є Петлюра, українське військо. Звичайно, якщо оцінювати похід з точки зору сьогодення, маючи на руках сотні документів, пов’язаних з підготовкою до походу, знаючи, що чекісти були добре проінформовані про підготовку походу, що радянські війська готувалися до його відбиття, то звичайно цього походу не варто було робити, щоб зберегти життя сотень українських військових.
Наслідком походу стало те, що було збережено традицію боротьби. Другий зимовий похід — це символ нескореності українського єства, символ боротьба за державність. У цьому була найбільша важливість. Якби не було Крут, боротьби 19-20 років, першого і другого зимового походу, то не існувало б ідеї власної державності. Я переконаний, що тоді не було б УПА, не була відновлена сучасна українська держава у 1991 році.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі