22 червня 1941-го ще не було відчуття тотальної катастрофи — Сергій Громенко

Гість — кандидат історичних наук Сергій Громенко. Починаємо з прослуховування першого повідомлення наркома і міністра закордонних справ В’ячеслава Молотова про початок війни.

Сергій Громенко: В той самий день ще не відчувалося тої тотальної катастрофи, а це означає, що НКВД бдить, і, можливо, не всі, хто хотів би сказати щось про виступ Молотова, сказали це в голос. Натомість в нас залишилося кілька надзвичайно заангажованих свідчень, частково їх записав і потім оприлюднив Олександр Солженіцин.

Частина людей просто не була готова сприйняти це як катастрофу. Попередні два роки радянський народ накачувався пропагандистськими гаслами: «Якщо війна і буде, то між капіталістами. А ми втрутимося малою кров’ю, і все буде гаразд». У результаті 22 червня — «ну ок, напали і напали, зараз ми зберемося, зараз наша армада як розвернеться. Наші танки, наш товариш Сталін… Зараз ми їх винесемо в одні ворота».

• Так само з вересня 1939 радянські люди постійно чули, що «тепер ми з Німеччиною найкращі союзники», і ледь не брати.

Для кожного підданого Російської Імперії в 1914 році перша світова війна не називалася ніяк інакше як вітчизняна. Тобто зразу імперський режим налаштовував своїх підданих на апокаліптичний масштаб.

Те, що ми називаємо «Велика вітчизняна війна» (термін виник влітку 1941) — це навіть скорочення, повністю звучить так: «Велика вітчизняна війна Радянського народу під керівництвом Комуністичної партії і товариша Сталіна». Якщо ми говоримо про газетні заголовки (які були головним джерелом мемоутворення в Радянському Союзі), то вони були такі.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі