5% держбюджету на фінансування ЗСУ достатньо в умовах війни, — експерт

Андрій Сайчук: Верховна Рада виділила 5% бюджету на армію. Це мало чи багато?

Ігор Кабаненко: На мій погляд, 113,6 млрд гривень (а саме така сума передбачена у бюджеті на 2016 рік) — це серйозна сума, але потрібно чітко розуміти, як ці гроші будуть використовуватись. Адже формула 50-25-25 — вже перевірена. Тобто, має виділятись не більше, ніж 50% оборонного бюджету на утримання — проїдання в українських реаліях. Саме на проїдання йшли кошти з бюджету України за час незалежності.

25% мають йти на підготовку та операційні витрати: військо потрібно готувати, проводити навчання, тренінги. І ще 25% мають використовуватися на розвиток. Наголошую на тому, що за час незалежності на нього виділялося не більше, ніж 3-5%.

Ірина Соломко: Виділити кошти — це одна справа. Важливо також контролювати, як ці гроші використовуються, адже звітності за більшість закупівель ми не бачимо і не можемо контролювати.

Ігор Кабаненко: Це правда. Існує, на жаль, державне оборонне замовлення, яке є закритим, таємним документом. Всі країни колишнього Радянського Союзу пройшли через це. У них також була система закритості державного оборонного замовлення. Але вони залишили закритими лише 12-16%, решта все відкрите, адже суспільство має знати, на що витрачаються гроші. Це один із елементів демократичного цивільного контролю над воєнною організацією.

Андрій Сайчук: Інструктори з НАТО понад рік проводили навчання для наших бійців. Що можна сказати про результати?

Ігор Кабаненко: Це є принципово важливим, якщо говорити про перехід до стандартизації НАТО. Це питання взаємосумісності. Якщо ми хочемо увійти в цей клуб — маємо побудувати речі, які будуть взаємосумісно працювати на єдиний результат.

Інструктори працювали над підготовкою оперативно-тактичної ланки. На мій погляд, багато чого залежить від стратегічного рівня управління. У Збройних Силах України є професіонали, які розуміються на цьому. Треба виробити з них критичну масу, створити команду та давати їм повноваження. Люди — носії сучасного менталітету. Вони здатні втілювати зміни, тому треба дати їм ліфти, щоб вони могли себе реалізувати.

На мій погляд, важливо створити департамент трансформації при Міністерстві оборони. Це один із елементів, який спрацював у інших країнах стосовно переходу до нових стандартів. Думаю, що він спрацює і в нас.

Ірина Соломко: На вашу думку, якою є ідеальна модель існування Генерального штабу України?

Ігор Кабаненко: Багато людей вважають, що реформа полягає у зміні системи управління. Насправді ж, це лише її невелика частина. Реформа має бути націлена на створення нових спроможностей: оперативних і бойових. Саме це має бути центром гравітації реформи.

Щодо реформи організаційних структур, вважаю, що необхідно обрати модель (наприклад, польську), яка передбачає розподіл адміністративних функцій та оперативного командування. Треба усунути дублювання. Звісно, це непростий процес.

Андрій Сайчук: Який ваш прогноз на 2016 рік?

Ігор Кабаненко: На мій погляд, в цьому році турбулентний час буде продовжуватись. Думаю, що будуть і загострення. Якщо подивитися на розвиток цієї ситуації, 75% того, що відбувається, відбувається у прихованому, асиметричному форматі. Ми бачимо лише вершину цього айсберга — 20-25%. Думаю, що варто робити ставку на створення професійної складової Збройних Сил, які зможуть реагувати на ці асиметричні, приховані виклики.