«70% французів вважають події на Донбасі війною», — Тетяна Огаркова

Тетяна Трощинська: Наскільки ті 10 депутатів, які відвідали Крим, відображають громадську думку Франції?

Тетяна Огаркова: Насправді ці 10 парламентарів жодним чином не презентують ані сенат, ані Національну асамблею. Вони не репрезентують ні громадську думку, ні політикум. Ці депутати належать до правоцентриської партії, яка зараз є в опозиції. Вони це здійснили за власним бажанням, можливо, намагаючись розіграти карту до майбутніх виборів. Та хвиля критики, яка розгорнулась у пресі, свідчить достатньо переконливо, що французькі ЗМІ та суспільство не підтримують цього. Тут вони скоріше репрезентують самі себе.

Тетяна Трощинська: Чому вони на це пішли, якщо громадська думка була негативною?

Тетяна Огаркова: Насправді там було кілька людей, які пов’язані бізнесовими ідеями з Росією. Ці люди достатньо літні і свого часу поділяли симпатію до радянського союзу. Але серед цих людей є певна кількість «корисних ідіотів», які погано знають справжню ситуацію в Росії. Хоча ця подорож порушує норми міжнародного права.

Анастасія Багаліка: Депутатів, які відвідали Крим, можуть подати у міжнародний розшук. Можливі якісь процеси над ними?

Тетяна Огаркова: Є резолюція ООН з приводу того, що Крим є анексованим. Франція не підтримує анексію, тому можна знайти норму закону, за якою їх будуть переслідувати. Те, що справді добре, – їм заборонили в’їзд в Україну. Україна означила чітко свою позицію.

Тетяна Трощинська: Яка загальна думка Франції про українські події?

Тетяна Огаркова: Громадська думка, так як і політична позиція, є достатньо чіткою. Франція входить в Нормандський формат, намагаючись врегулювати ситуацію в Україні. За соціологічними дослідженнями, близько 70% французів вважали, що те, що відбувається в Україні є війною і вони були на боці України. Громадська думка у Франції на боці України.

Тетяна Трощинська: Звідки з’являється інформація про 100-літню духовну єдність між Росією і Францією?

Тетяна Огаркова: Дружба між двома країнами існувала. Існує славетна французька русофілія. Набагато більше зацікавлення російською культурою . Це факт.

Анастасія Багаліка: У Франції пов’язують події на Майдані та конфлікт на Донбасі? Чи підтримка, яка надається Україні, відірвана логічно від подій на Майдані?

Тетяна Огаркова: Францію, як і інші країни, революція приваблювала. Це було фотогінічно і не залишало байдужими міжнародні медіа. Війна є війна. І ми стикаємося з тим, що журналісти дедалі менше приїжджають у зону конфлікту. Від війни втомлюються всі, в тому числі і французи.

Анастасія Багаліка: Чому французького журналіста, який дав інтерв’ю «Українській правді», зацікавила тема гуманітарних конвоїв та загальних гуманітарних проблем?

Тетяна Огаркова: Це дуже молодий журналіст. Він приїхав у Луганськ в 2014 році. Ми зараз перебуваємо в тій ситуації, коли міжнародні журналісти знають більше, ніж українські, тому що українським журналістам важко поїхати в ДНР і нормально там працювати. Його зацікавила ця тема, тому що дозволила йому розвинути справжню детективну історію. Він був знайомий з одним із ватажків на прізвисько «Бетмен» і його вбивство стало поштовхом для дослідження.  Він називає 50% — це частка гуманітарного конвою, який продавали через мережу магазинів, в тому числі і «АТБ». Частина доходів поверталася в Москву. Класична схема «відкату».

Тетяна Трощинська: Незабаром він знову буде в Києві?

Тетяна Огаркова: Так, в серпні. Я думаю, він залюбки дасть не одне інтерв’ю.

Анастасія Багаліка: Цікавість журналіста говорить про те, що ЗМІ зацікавлені внутрішньою кухнею Сходу. Чи це не настільки цікавить читачів?

Тетяна Огаркова: Міжнародну пресу зажди цікавить і те, що відбувається в Україні, і те, що відбувається в ЛНР та ДНР. Їх цікавлять професійні репортажі.

Тетяна Трощинська: Як би французи відчули, що ми є народом, близьким до Європи?

Тетяна Огаркова: По-перше, знищення одвічного конфлікту інтересів. Відокремлення бізнесу від влади. Важливим сигналом була б деолігархізація України. Це реформа соціальної політики, яка підтримує переселенців. Політика нашої держави є недостатньою.

Тетяна Трощинська: Чи відомі випадки з нелюдським інтересом, на кшталт Кеті Логан, яка запропонувала бойовикам постріляти, щоб зняти сюжет, пов’язані з французькими журналістами?

Тетяна Огаркова: На щастя, я не знаю таких випадків. Те, що я бачу у роботі французьких журналістів — високі стандарти журналістики. Це завжди ідея про те, що репортаж не має зашкодити джерелу. Наприклад, той журналіст, про якого ми говорили, в українських перекладах його матеріалу просив прибрати імена.