Світ зараз занурений у радикальну непередбачуваність, але в Україні це почалося задовго до COVID-19 — Козловський

Анастасія Багаліка: У чому ви бачите людяність в часи пандемії?

Ігор Козловський: З мого погляду, культура – це взагалі про людяність, адже культура має людський вимір. Людина там присутня тотально, насамперед своєю внутрішньою природою. Зрозуміло, що перебуваючи в полоні, в камерах смертників, камерах-одиночках, ти так чи інакше намагаєшся зрозуміти внутрішню природу людину. Пандемія в чомусь нагадує такий період мого життя, бо є певна ізоляція, хоч і більш лагідна. Я бачу, що відбувається з людьми. Ми — сенсорні істоти, нам потрібна інформація дотику, інформація від серця до серця.

Читайте також: 700 днів полону: історія в’язня сумління Ігоря Козловського

Самоізоляція концентрує нашу увагу на миттєвості нашого життя і на дефіциті чуттєвого спілкування. Людяність – це і є про любов, яка фактично створює людську цивілізацію.

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

Анастасія Багаліка: У чому для вас полягають зміни, які відбулися з самою культурою і суспільством у цей рік?

Ірина Старовойт: Світ зараз занурений в радикальну непередбачуваність, але Україну вирізняє тут те, що у нас радикальна непередбачуваність почалась задовго до весни 2020 року. Я думаю, одне з важливих відчуттів – те, що ми знову лицем до лиця зустрілися з розумінням власної скінченності, власної смертності. Вся література насправді плекає відчуття скінченності, бо оповідання, вірші мають початок, зав’язку, розвиток подій, кульмінацію і розв’язку. Життя ускладнилось, довелось пристосовуватись до нових умов існування і роботи, адаптація стала ключовим словом 2020 року і для окремих людей, і для їх сімей, для цілих професій, стилю життя, великих інституцій. 2020 рік став роком скасованих подій і планів. Разом з тим, ми все-таки жили й вижили, щось в цьому році сталося доброго.

Анастасія Багаліка: Чи можна було пройти цей пандемічний період з меншими втратами?

Ігор Козловський: Ми не можемо прогнозувати навіть минуле, бо це наша гіпотеза. Є безліч обставин, які впливають на наше життя, наше повсякдення. Ми все одно так чи інакше з одного боку маємо певний досвід таких радикальних змін, але тут стикаємось з чимось, що для нас було несподіваним і незрозумілим. З одного боку – хвороба, з іншого – продовжується війна, економічна криза. Це питання, які стоять перед людиною, і якщо вона розумна, зріла, вона так чи інакше зможе адаптуватися швидше, але загалом суспільство не встигає за цим, держава – тим більше.

Розмова відбулась у партнерстві з Дискусійним ПЕН-клубом

Четверта дискусія «Культура та суспільство в режимі очікування. Підсумки 2020 року» відбудеться 27 грудня.

Дискусійний ПЕН-клуб – спроба вийти за межі соцмереж, де обговорення часто перетворюються на сварки, а також за межі псевдодебатів на телебаченні, де сценарій розмови визначається інтересами власників медіа. Мета Дискусійного ПЕН-клубу – сприяти розвитку громадянського суспільства, формувати культуру поваги до співрозмовника.

Слухайте також: Сьогодні ми можемо собі дозволити не просити, а вимагати української мови — Макаров

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS