Розмова з директором програми «Стійка Україна», виконавчим директором Міжнародного центру оборони та безпеки у Таллінні Дмитром Теперіком.
Дмитро Теперік: Дослідження «Стійка Україна — крихка мозаїка? Суспільство, медіа, безпека і перспективи» тривало 1,5 року. Почали його ще до пандемії. Ми сфокусувалися на південних та східних областях країни. Спілкувалися з людьми у різних форматах: фокус-групи, інтерв’ю, джерела соціологічної, соціологічно-психологічної інформації.
Інтерв’ю були анонімними та добровільними. Люди охоче їх давали. Деякі питання для них були незвичними. Коли ми їх питали про готовність до певних вчинків в екстремальних умовах, вони не знали, що відповідати одразу. Питали, що робитимуть, якщо у місті на кілька днів зникне інтернет, світло, опалення, вода.
Ми питали людей, чи відчувають вони загрозу від конфлікту, залежно від місцевості. Люди зізнавалися, що на підсвідомості ця тема у них відклалася і пов’язана з фізичною безпекою. На національному рівні це важливо.
Це цікаво. У їхній ментальній країні світу складається так, що є військова загроза. Однак вони не пов’язують це з діями РФ. Люди відчувають загрозу від самих військових дій, а не від того хто їх вчиняє. Тут питання: чи це психологічна реакція захисту, чи вони насправді так вважають. Люди мають проукраїнські настрої, але тема агресора для них досі остаточно не вияснена. Це залежить від джерел їхньої інформації та патернів світогляду. У старшого покоління є ностальгія за СРСР. Минуле ототожнюється із сучасною РФ. Цьому сприяє саме російський медіапродукт.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS