«Ким ми є?» Обговорюємо нову книгу про корінні народи та національні спільноти України

Говорили про проєкт із Романом Кабачієм, науковим редактором книги, та Євгенією Сапожніковою, відповідальною редакторкою та членкинею ГО «Ukrainer».

Як формувалася збірка?

Євгенія Сапожнікова: Цикл про національні спільноти ми задумали ще у 2016 році, коли відбулася перша експедиція «Ukrainer на Закарпатті». Ми побачили досить великий суспільний інтерес до цієї теми. Тому почали робити цей цикл про ряд національних спільнот. Головна ідея — фіксувати традиції, які зберігають ці спільноти, а саме: свята, страви, пісні, танці, забобони. У нас назбиралося досить багато історій, тому ми вирішили видати книгу.

• Одна з основних цілей цього циклу — показати не лише спільноти, які давно мешкають в Україні, а й ті, які опинилися тут протягом останніх десятиліть і продовжують формуватися саме зараз.

Про кого книга?

Роман Кабачій: Нові меншини досить плинні. Ми спостерігаємо як вони змінюються або зникають. Наприклад, в книзі є в’єтнамці. У 80-х роках в’єтнамці торгували шкіряними виробами та були панівними на ринках. Зараз їх менше вони та майже не присутні на ринках. Тобто спільноти змінюються, а ми за цим спостерігаємо.

Зі зміною території, змінюються групи. Тобто одна й та ж група може бути різної в залежності від території, де вона розташовується. Тому вивчати необхідно локальну спільноту. У книзі є, наприклад, волохи. Вони живуть у двох селах на Закарпатті. Це фактично роми румунського походження, які займаються ложківництвом. Вони ніколи не зізнаються, що вони роми. Але вони таки є частиною ромського етносу. А в книзі вони постають окремо, як спільнота, яка себе так виділяє. Саме це й цікаво — подивитися на людей, які виділяються і вважають себе окремою спільнотою. І найголовніше — розказати про них.

Євгенія Сапожнікова: На першому місці в нашій книзі українці та кримські татари. Нарешті в цьому році прийнято закон про корінні народи України, серед яких відтепер є кримські татари, караїми та кримчаки. Ми вирішили це згрупувати на початку. Серед списку народів, про які ми говоримо, є ті, чиє потрапляння на територію України доволі неочевидне. Наприклад, шведи або кубинці. Маємо історію про засновника найпершої школи латиноамериканських танців у Києві. Він за фахом військовий, приїхав до нас за обміном на навчання. Вирішив залишитись і розвивати свою школу. Робить це й нині.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS