Амністія бойовиків — це не стільки для РФ, скільки для нас — Мартиненко

Стаття 9 законопроєкту «Про засади державної політики перехідного періоду» (№5844) передбачає, що «не допускається переслідування та покарання осіб, які не вчиняли правопорушень на тимчасово окупованих територіях».

Якою має бути амністія після звільнення окупованих територій Донбасу і Криму? Які недоліки законопроєкту?

Говорили з Олегом Мартиненком, експертом Української Гельсінської спілки з прав людини.

Олег Мартиненко: У тексті законопроєкту перелічені засади, за яких не може надаватись амністія згідно з міжнародною практикою. Це воєнні злочини та грубі порушення міжнародного гуманітарного права. Також там є не зовсім зрозуміла конструкція про те, що амністія не надається людям, які чинили дії, котрі визнаються злочинами за українським законодавством, які призвели до загибелі людей.

Це потрібно або переписувати або розписувати більш детально. Згідно з міжнародними нормами гуманітарного права, якщо комбатанти вбивають одне одного без порушень так званих законів війни, то це не вважається за злочин. Тому вони не мають притягатись до кримінальної відповідальності.

Якщо мова йде про ефективну амністію, яка узгоджується з національним менталітетом, прагненням більшості населення до встановлення миру, зняття соціальної напруги, то таке питання виноситься на рівень національних консультацій, опитувань цільових груп. Тоді це питання вже може бути винесене на референдум. Тобто пишеться законопроєкт, питання амністії укладається у мирну угоду. Або випускається звичайний закон про застосування такої амністії з умовами, які потрібні для отримання цієї амністії.

Амністія знижує навантаження на нашу пенітенціарну систему, оскільки неможливо посадити за ґрати всіх, хто зараз у незаконних збройних формуваннях. Не вистачить ні місця, ні бюджету. Також у нас бракує суддів, а тривалість судових процесів 3-5 років.

Також амністія — зниження соціальної напруги. Адже, коли ми саджаємо одну людину за ґрати, то в неї є 2-3 близьких родичі, які переживають і страждають від того, що їхній близький родич в місцях несвободи. Це, звичайно, їх дратує і вносить негатив. Якщо ми посадимо 35 тисяч учасників так званих «ЛНР» і «ДНР», то ми отримаємо втричі більше людей, які не задоволені діями українського уряду. У постконфліктній ситуації це може призвести до спалаху масового невдоволення, конфліктів. Цим може скористатись Росія в будь-який час. Комбатанти можуть підпадати під амністію, якщо вони не вчинили воєнних злочинів або грубих порушень міжнародного гуманітарного права. Такі люди покинуть нашу територію і переїдуть в Росію, Білорусь.

Потрібна досить інтенсивна інформаційна кампанія, яка буде роз’яснювати практично кожен пункт цього законопроєкту. Потрібно, аби практично усе населення знало, що таке реінтеграція і навіщо амністія. Амністія бойовиків — це не стільки для РФ, скільки для нас. Якщо Росія наполягає на такому пункті Мінських угод як амністія, то Україна на це згодна. Але які будуть кроки Російської Федерації? Тут ми можемо розробляти кілька проєктів для перемовного процесу. Можемо дивитись, на який шлях стане Російська Федерація, що буде пропонувати натомість. Оскільки Російська Федерація не бере участі в перемовинах, це досить складно.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS