Архитектура — это не застывшая музыка, а застывшая политика, — активистка

Гости студии — Аксинья Курина и Марина Соловьева, участницы движения киевлян против уничтожения исторических зданий в угоду богачам-застройщикам

Ведучi

Наталя Соколенко,

Андрій Куликов

Гостi

Марина Соловйова,

Аксінья Куріна

Архитектура — это не застывшая музыка, а застывшая политика, — активистка
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur1_2016-03-17_kurina-solovyova.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur1_2016-03-17_kurina-solovyova.mp3
Архитектура — это не застывшая музыка, а застывшая политика, — активистка
0:00
/
0:00

Наталья Соколенко: Що робити із старими будинками, які є архітектурною спадщиною, але руйнуються? Хто зараз володіє такими будинками?

Аксинья Курина: В некоторых случаях это лондонские оффшоры. То есть, Лондон — это столица мировой коррупции.

Понятно, что разрушения архитектурного наследия Киева — это следствие тех политических процессов, которые происходили последние 25 лет. Фраза «архитектура — это застывшая музыка» кажется романтичной. Правильнее сказать, что архитектура — это застывшая политика.

Наталья Соколенко: Учасники дискусії «Архітектурна спадщина Києва. Пошуки оптимального рішення» говорили про створення майданчику, на якому б обговорювалася та вирішувалася доля таких будинків? Чи можливо це зробити і чи є відомі приклади цього?

Марина Соловьева: Так, є такі приклади. Наша організація «Андріївська пейзажна ініціатива»  співпрацює з синдикатом Монмартру (Париж). Нам показали, як французи висадили на Монмартрі лозу там, де планувалися забудови. Це було давно — в 30-х роках минулого століття — але таким чином вони зберегли свою землю. І нині на Монмартрі ніхто більше не намагається побудувати хмарочос.

Коли французи побачили Андріївський узвіз, сказали, що це український Монмартр.  Десять років тому ми також почали боротьбу за збереження нашої історико-культурної землі Києві. Привезли з Парижу лозу і висадили її на Пейзажній алеї, в будинку Булгакова та Гостинному дворі.

З 2013 року в судовому порядку ми оскаржували зняття статусу національного значення з Гостинного двору. Першу і другу інстанцію програли. Рішення було винесено проти Гостинного двору і, як ми всі знаємо, його було зруйновано.

Але після Революції Гідності Вищий адміністративний суд скасував рішення першої та другої інстанції. Сьогодні маємо рішення, яке вже набуло чинності, про те, що Гостинний двір таки є пам’яткою національного значення.

Наталья Соколенко: Тим часом будівля руйнується. Як це вирішувати?

Марина Соловьева: Для початку, варто розірвати договір оренди — це державна власність. А вже потім звертатися до меценатів, бізнесу чи влади.

Аксинья Курина: Мы должны сообща с прогрессивными чиновниками, активистами выработать новые правила игры. Нужно системно решить судьбу десятков исторических зданий Киева, потому что пока мы будем спасать Гостинный двор, разрушаться другие здания. Это задача на несколько ближайших месяцев.. Молодые активисты считают, что в этом вопросе нужно искать баланс между интересами всех сторон и мне этот путь кажется очень правильным.