Громадське радіо
Вже 14 квітня стало відомо, що Гончаренко та ще троє його колишніх колег Олександр Костюк, Владислав Мастега, Артем Войлоков втекли до Росії.
Вчора суд Апеляційний суд пояснив, що таке рішення відповідає чинному законодавству.
Як оцінювати таке рішення, ми запитаємо в адвоката родин Небесної Сотні Маркіяна Галабали.
Маркіян Галабала: Окрім цього, на мою думку, необґрунтованого рішення має місце інший факт, який вказує на то, що ця втеча була зовсім невипадковою, що це була частина організованого плану. Адже ще 24-го березня Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури подав обвинувальний акт відносно цих «беркутівців» до Печерського районного суду для того, щоб вже почати розгляд справи по суті.
Кримінально-процесуальний закон передбачає, що суд повинен у п’ятиденний термін приступити до вирішення цієї справи, і одним з перших питань має бути обрання запобіжного заходу вже в межах розгляду справи по суті.
Те, що відбувалося в Апеляційному суді, — це продовження стадії досудового розслідування. Хочу наголосити, що слідчі звернулися до Печерського районного суду з клопотанням про тримання під вартою Гончаренка на тій підставі, що він ухилявся від здійснення своїх процесуальних обов’язків: він не з’являвся на допити та нехтував своїми обов’язками як підозрюваний. І це стало підставою заміни домашнього арешту на тримання під вартою. І Апеляційний суд міста Києва скасував рішення Печерського районного суду.
Тобто ми бачимо командну гру, але, на жаль, в негативному сенсі цього слова.
Ця втеча була зовсім невипадковою, що це була частина організованого плану
Ірина Соломко: А виглядає, що Печерський суд зіграв в правильну гру, і суддя прийняв рішення про його арешт, а вже Апеляційний суд прийняв протилежне рішення.
Маркіян Галабала: Я би не відбілював Печерський суд з двох причин. Суддя, який мав би почати розгляд справи по суті, не приступив до цього розгляду, а ця ухвала, про яку ми говоримо, з точки зору обґрунтування ухвали про взяття під варту Гончаренка, явно не допрацьована. Суд міг би вказати, що Гончаренко ухиляється від здійснення процесуальних обов’язків, про те, що є значні ризики його втечі тощо. Але суд не то умисно, не то обережно просто полінувався це зробити. І можливий варіант, що це було зроблено для того, щоб у Апеляційного суду були «підстави», щоб скасувати рішення першої інстанції.
Но мою думку, це така недобросовісна гра представників Феміди разом з представниками вищого керівництва Міністерства внутрішніх справ, яка дозволила ухилитися від обґрунтованої відповідальності цих працівників «Беркуту».
Я хочу зауважити, що вони були затримані не одразу після Майдану, слідство важко працювало, було складно здобувати докази, і цим «беркутівцям» було повідомлено про підозру в червні 2016-го року.
Тих працівників «Беркуту», які працюють по сьогоднішній день, можна було давно би звільнити шляхом судового розслідування
Ірина Соломко: До речі, на момент затримання вони працювали в поліції, тобто продовжували бути в системі.
Віталія Гончаренка підозрюють у вбивств трьох «майданвців» 18 лютого, а Владислава Мастега та Артем Войлокова — у тому, що вони скинули з колонади на вулиці Грушевського двох мітингувальників 20-го січня. Як було доведено, що саме вони брали участь у цих злочинах?
Маркіян Галабала: Про колонаду є відеоматеріали, є покази самих потерпілих, яких скидали з цієї колонади ці працівники «Беркуту». І друге — тут спрацював принцип бумерангу: на цих осіб, яких затримували на Майдані, складали протоколи, що вони є учасниками масових заворушень, і документування цих «злочинів» відбулося за рахунок працівників харківського «Беркуту», прізвища яких фігурували в цих фабрикованих матеріалах.
Безумовно, що підозра і обвинувальний акт є абсолютно обґрунтованими.
Антон Геращенко неодноразово заявляв у ЗМІ, що не можна однаково ставитися до всіх «беркутівців», особливо теплим було відношення до фігурантів цих кримінальних проваджень
Ірина Соломко: Після першого року АТО лунали звинувачення на адресу пана Авакова, що він захищає «беркутівців». Це була і публічна деякою мірою підтримка, і непублічна, коли говорилося, що вони не можуть приїхати на суд, тому що вони на завданнях. Окрім того, ще одна індульгенція для них — це АТО. Можливо, вони були переконані, що безкарні, враховуючи ці чинники?
Маркіян Галабала: Безумовно те, що Гончаренко, знаючи, що він перебуває під домашнім арештом та в нього є обов’язки з’являтися до слідчого, демонстративно цим нехтував, вказувало на те, що було відчуття безкарності.
Поведінка міністра Авакова та інших очільників МВС чітко вказує на то, що вони не будуть давати можливість притягати до кримінальної відповідальності цих працівників «Беркуту» нібито для того, щоб стабілізувати ситуацію в державі та не розхитувати її.
Це однозначно підтверджується по саботажу слідства: департамент Горбатюка володіє доказами про те, що їхні запити про допити та про проведення службових розслідувань не виконувалися. Тих працівників «Беркуту», які працюють по сьогоднішній день, можна було давно би звільнити шляхом судового розслідування. Тобто встановити, що вони були на охороні порядку в ті гарячі дні і не мали права залишатися в лавах Національної поліції.
Тому це моральна відповідальність Арсена Авакова. Три роки стабілізувати ситуацію та не розхитувати човен — це вже просто пародія.
Андрій Куликов: До речі, ці втікачі — представники харківського «Беркуту». А звідки Арсен Аваков?
Маркіян Галабала: І Арсен Аваков, і Антон Геращенко — це є представники харківської політичної групи. Зокрема, Антон Геращенко неодноразово заявляв у ЗМІ, що не можна однаково ставитися до всіх «беркутівців», особливо теплим було відношення до фігурантів цих кримінальних проваджень. Тому я думаю, що не обійшлося без їхнього втручання в перебіг цих кримінальних проваджень, в тому числі, і в судах.