facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Батьки мали виконати обовязок — повернутися після депортації, — Т. Ташева

Співзасновниця ініціативи «КримSOS» розказала про історію своєї родини, яка повернулася в Крим з Узбекистану після депортації

Батьки мали виконати обовязок — повернутися після депортації, — Т. Ташева
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Сергій Стуканов: Що ви пам’ятаєте з того часу, коли батьки почали думати про повернення в Крим?

Таміла Ташева: Народилася я в Узбекистані, в місті Самарканд, там я прожила 5 років. Потім ми з батьками переїхали. В момент, коли кримським татарам дозволяли переїжджати на свою батьківщину, вони збирались і виїжджали. Першим поїхав батько для того, щоб знайти територію, де можна будуватися тоді це називали самозахопленням, потім їх легалізували.

Я історію депортації і що я є кримською татаркою, трохи інакшою, аніж багато сусідів, зрозуміла тоді, коли почула від своєї прабабці про те, що ми переїжджаємо на батьківщину, там є море, там є будинок.

Коли ми залишали великий двоповерховий будинок у Самарканді, переїхали в село Фонтани Сімферопольського району, батько показав нове житло — двокімнатна времянка, без вікон, без дверей. Немає електроенергії, немає води і туалету в будинку. Ми з мамою і сестрою спали на одному ліжку.

Сергій Стуканов: Батьки вагалися перед переїздом? Чи питання не стояло?

Таміла Ташева: Звісно, що першою, хто одразу сказав, що ми маємо вирушати, була моя прабабця. Але для батьків, звісно, не стояло питання. Найважливіше, що було для кримських татар — повернення на батьківщину.

Ольга Веснянка: Чи змогли ви повернутись до того будинку, в якому мешкали раніше ваші рідні до депортації?

Таміла Ташева: Родини кримських татар були великими. Я знаю лише будинок однієї прабабці з маминого боку. Це село Фоті-Сала, нинішня Голубінка. Це село в Бахчисарайському районі. Мені було десь 7 років, я поїхала в це село.

Пам’ятаю емоції, які вона переживала: ці сльози на очах. Для мене тоді це було дуже сильне враження. Вона зайшла тоді у двір, подивилася, що у дворі, побачила великий колодязь. Назустріч нам з будинку вийшла бабуся-росіянка, вона довго вагалася, але все-таки пустила нас.

Хоча тоді це не практикувалося — пускати кримських татар, виганяли їх. Моя бабуся зайшла, подивилася. І запитала, де піч, яка була. Бабуся-росіянка розлютилася, сказала, що не знає, коли вона приїхала її не було. А як виявилося, вся сіль в тому, що кримські татари, коли їх депортували, було дуже багато скарбів — кушаки срібні, все, що передавалося з покоління в покоління. Коли депортували, вони свитки коштовностей заховали під піч. Зрозуміло, що розібрали піч.

Сергій Стуканов: Що робила ваша родина далі?

Таміла Ташева: Коли ми переїхали, батько вже збудував времянку. А капітальний будинок, де було можна мешкати, був збудований набагато пізніше. Я б сказала, що на початку 2014 року, коли вже почалася анексія Криму. Це дуже болісно сприймається моєю родиною, тому вони і не виїжджають з Криму.

Поділитися

Може бути цікаво

«Догляд за родиною невидимий, і він переважно на жінках»: як війна впливає на економічну незалежність жінок

«Догляд за родиною невидимий, і він переважно на жінках»: як війна впливає на економічну незалежність жінок

Невдачі й успіхи цього тижня Олімпіади та чи дійсно росіян допустять до Паралімпіади під «триколором»

Невдачі й успіхи цього тижня Олімпіади та чи дійсно росіян допустять до Паралімпіади під «триколором»

Як Росія своєю «освітою» тероризує українських дітей на окупованих територіях

Як Росія своєю «освітою» тероризує українських дітей на окупованих територіях