Без Антонича не було б класиків сучасної української літератури, - Ільницький

 Книжка «Антонич від А до Я» зроблена за аналогією книжок «Шептицький від А до Я» або «Франко від А до Я» чи «Шевченко від А до Я». Данило Ільницький, як знавець творчості Антонича вирішив продовжити цю серію.

За його словами, концепція книг подібної серії полягає в тому, що розповідь про відомого літературного творця повинна бути прозорою, ясною навіть для дітей.

«Хоча я вже 15 років займаюся Антоничем, але мені для цієї книги вдалося багато чого знайти цікавенького. В цих книгах передаються не тільки зовнішні ознаки людини – його біографія, географічні місця, в яких перебував автор, твори, які він, писав та люди, з якими спілкувався, а також внутрішній образ людини. Які він любив кольори, настрої, що йому імпонувало, чи він любив чай чи каву тощо. І тут важливо, щоб образ був автентичний, щоб він був живий, креативний, неформальний», – сказав Данило Ільницький.

Богдан-Ігор Антонич – є одним з найвидатніших поетів ХХ століття. За словами Данила Ільницького, Антонич зробив дуже важливий стратегічний крок у 30-х роках. Він, з Лемківщини, у польському середовищі почав писати вірші українською літературною мовою, сформованою на основі полтавського говору.

«Це стратегічний культурний момент єдності – реальної, конкретної і мистецької. Крім того, Антонич важливий тим, що він в своїй поезії та інтелектуальних ідеях дуже класно зрівноважував національне і європейське, традиційне і модерне, тобто те, чого ми шукаємо в українській літературі все наше життя. То одні – крайні націоналісти – і це занадто, то інші – не помічають національного. І виходить, що є дві протилежності, які не можуть віднайти компромісу. Антонич цей компроміс знайшов. Тобто будучи абсолютно модерною урбаністичною людиною, ерудитом, інтелектуалом, сучасним, він водночас був дуже закорінений в традиції українського світовідчування», – розповів літературознавець.

Данило Ільницький стверджує, що без творів Антонича не було б сучасної української літератури.

«Антонич у 40-х та 50-х роках був забутий. Але потім виростають шістдесятники і не тільки у Києві, а й у Львові. Володимир Лучук, Ігор Калинець, мій дід Микола Ільницький знаходять його вірші в архівах і просто п’яніють від цієї поезії. Павличко – в Києві, Микола Неврлий в Словаччині починають потроху публікувати його. Потім з’являється бомба  у 1967-му році  – книга творів Антонича «Пісня про незнищенність матерії», яку впорядкував Дмитро Павличко. І без цієї книги не було б Юрія Андруховича, Віктора Неборака, Івана Малковича, Василя Герасим’юка, Петра Мідянки та інших вже тепер  класиків  української літератури. Тобто наші вісімдесятники сформовані на цій книжці. Вона зробила революцію в українській літературі», – зауважив Данило Ільницький.

Антонич прожив лише 27 років. Данило Ільницький говорить, що Антонича можна порівняти з Володимиром Свідзінським, Сергієм Єсеніним, Лоркою чи Рільке. Хоча сам поет себе асоціював з Шевченком та Омаром Хаямом.  

 Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.