Богоматір, глянець та реклама: що спільного?

У рамках проекту «Повага» спілкуємось із культурологинею Діаною Клочко про образ Богоматері в іконографії, мистецтві та сучасній культурі.  

Ірина Славінська: Наскільки взагалі має сенс побудови ланцюжка від християнського символу, міфології до сучасного світу глянцевих журналів, зокрема?

Діана Клочко: Схема така, що це або візуальні образи, або піснеспіви, що також мають стосунок до появи образу Прекрасної Дами. Це знову ж таки відчуття якоїсь моделі. Теж саме Відродження знайшло ідеальну жінку — модель, починаючи із Ботічеллі практично у всьому мистецтві вона була присутня. До цього мають стосунок і глянцеві журнали. Якщо спуститися із цієї мистецької лінії, перестане бути зрозумілим, чому жінка має відтворювати те, чим вона не є. Тобто глянцевий образ — це образ того, чого не існує.

З іншого боку, без такого образу, що існує у віртуальності, теж було б не дуже добре, адже всі ми любимо робити селфі і дивитись у дзеркало. От звідки і береться уявлення про те, що ми маємо бути гарними та хто його формує у сучасному світі — це все витвір мас-медіа. Ми так чи інакше хочемо увійти у цю модельність, стати у модельний ряд. Навіть якщо ти матір, дружина чи берегиня. Тобто йдеться про моделювання жінки. А вона насправді має право бути якою завгодно і радикально не співпадати із цим образом.

Ірина Славінська: Які риси міфічного образу Богоматері мігрують у цю візуальну площину ідеальної моделі?

Діана Клочко: Коли ми говоримо про Богоматір, перш за все, уявляємо жінку із дитиною на руках. Дуже рідко уявляємо жінку, яка стоїть при Христі, хоча розп’ять є дуже багато. Дуже рідко ми її уявляємо як натхненницю апостолів. Тобто Богоматір одразу ж асоціюється із образом матері.

Лариса Денисенко: Дуже багато разів чула думку, що через те, що Богоматір — центральний персонаж, применшується велич Христа.

Діана Клочко: Те, що називають маріологічністю, — це також проблема, адже, власне, свято Різдва і культ Богородиці з’явились не із початком християнства, а їх ввели приблизно у 7-8 століттях як символ церкви.

Якщо говорити про образ Богородиці, у нашій культурі майже не розвинена тема дитинства Богородиці. Тобто ми не уявляємо, якою вона була дівчинкою. І момент, коли вона вже народила, підкреслює її функцію, значущість. Зведення її образу до народження та дитинства Ісуса мене завжди дуже дивувало. В українській культурі звуження цього образу — це витоки плачів за берегинею сімейного вогнища, тощо. Ніде не пояснюється, а якою вона була матір’ю.

Складність образу Богоматері у нашій богословсько-теологічній думці, а, зрештою, і в поп-культурі спрощена.

Ірина Славінська: Але водночас є яскравий живописний сюжет Благовіщеня. Я пам’ятаю неймовірну картину Олександра Мурашка, на якій бачимо прекрасну юну Марію, котра вишиває яскраве муліне. Це теж образ ідеальної жінки?

Діана Клочко: З муліне Мурашко не те щоб переборщив, а взяв цей образ із Софії, де вона також із нитками. Тобто це Богородиця, яка плете нитку життя, що у новітній іконографії він перетворив на вишивання. Оскільки це була епоха символізму, тому у цій його картині присутній національний колорит. Але те, що це молода дівчина в очікуванні чогось — дуже цікаве зображення в українському живописі і їх не так багато. Це дуже показовий момент, адже у нас Богородиця традиційно асоціюється із іконою.

Лариса Денисенко: Які існують модерні зображення Діви Марії? Чи є щось оригінальне?

Діана Клочко: Ви хочете сказати, що у нас в українському мистецтві  у ХХ столітті могли вільно розвиватися варіації на тему Богородиці?

Лариса Денисенко: А якщо вийти за межі України? Подивитися, наприклад, на питомо католицькі країни?

Діана Клочко: Тоді варто згадати прерафаелітів — вони дуже цікаво трактували образ Богородиці. У них вона часто неканонічна і може бути й наляканою, часто схвильованою. Насправді, живописна традиція, яка намагалася подивитися на це з іншої сторони, розвивалася, але не у нас.

Інше питання, що ми все зводимо до Богородиці, а був ще образ Прекрасної Дами, яка взагалі її не стосується. Прекрасна Дама — об’єкт поклоніння, споглядання, за яки борються на турнірах. Та ж сама Сімонетта Віспуччі, яка вважається ідеалом Ботічеллі, була визнана на декілька сезонів найкрасивішою жінкою Флоренції. Ботічеллі з нею не розмовляв, а тільки бачив і це своє уявлення трансформував у зображеннях. Це не Богородиця, а жінка як об’єкт споглядання.

Ірина Славінська: І що вона робить: не ворушиться, стоїть і  дозволяє на себе дивитися?

Діана Клочко: Так, дозволяє собою милуватися. Ось це і є той інший шлях, коли жінка може бути зразком краси і їй зовсім не потрібно бути ні матір’ю, ні дружиною, ні подругою, ні сексуальним об’єктом. Вона є візуалізацією чоловічих мрій.

Ірина Славінська: І тут можна згадати про таке сучасне явище як об’єктивація. Пригадаємо будь-яку рекламу, де оголене жіноче тіло використовують для реклами ковбаси, автомобілів, перукарень тощо. Це, в принципі, та сама дама, на яку дивляться і це основна її функція.

Діана Клочко: У сучасному світі образ Прекрасної Дами виконують і телеведучі. Це також об’єкти, сформовані у цій картинці. Так само й моделі. Все це продукти медіалізації, коли жінку перетворюють на щось, що можна побачити на екрані, обкладинці, через фотошоп і не помічають у ній якихось складних моментів, фізіологічних втом. І ця картинка сформована століттями. 

Лариса Денисенко: Богоматір — також завжди заступниця: до неї звертаються із проханнями про захист. Це також елемент образу берегині, який ми зараз спостерігаємо?

Діана Клочко: Згадаймо «Страшний суд» Мікеладжело, а це фундаментальна річ, яка всі ці роки супроводжує вибір Пап і є важливим елементом католицького світу і не лише його.  На цій фресці Ісус зображений атлетом, який замахнувся рукою, аби знищити світ. Це складно трактувати. І тільки Богородиця, до речі, юна намагається його умилостивити. Тобто вона дійсно є сутністю, образом тієї сили, котра захищає від такого страшного вироку всьому людству. Це дуже цікаво.

Я так думаю, що у всіх християнських інтуїціях, є це розуміння Богородиці як тієї єдиної, котра може розмовляти з Ісусом і впливати на його рішення.

Лариса Денисенко: Існували також протиставлення Єви і Богородиці. Як це можна прокоментувати?

Діана Клочко: Таке протиставлення Богородиці є не лише із Євою, але й, наприклад, із Пенелопою. Оце бажання вірити в якусь безгрішну сутність, навіть якщо це просто картинка,  — теж, мабуть, те, що рятує цей світ.