Борис Гмиря надто великий, щоб його бачила держава, — голова Фонду співака

Андрій Куликов: Нагадайте, хто такий Борис Гмиря?

Ганна Принц: Борис Романович — не видатний (бо видатних у нас багато), а геніальний оперний та камерний співак (бас). Він ніколи не казав: «Я — українець», але у кожному його виконанні відчувається українськість.

Він народився у Лебедині Сумської області у 1903 році. Жив і творив у Києві, хоча його запрошували найпрестижніші театри світу: у черзі до нього стояла і французька Гранд-опера, і Метрополітен-опера, але він був невиїзним, перебував на окупованій території.

Борис Романович гастролював країнами соціалістичного табору. А коли йому приходили численні запрошення з Америки, з Канади — за нього відповідали «Гмиря хворий, Гмиря хворий». Він розумів, що себе треба якось просувати — почав себе записувати. Так на фірмі «Мелодія» записав понад 200 платівок.

Андрій Куликов: Ви зверталися до Міністерства культури чи інших державних установ по допомогу з оцифруванням записів Бориса Гмирі, щоб видати його збірку пісень?

Ганна Принц: Звісно, зверталася. Але якщо нам хтось і допомагав — то це були закордонні фонди, зокрема, фонд «Відродження». Я не знаю чому таке ставлення до Бориса Романовича у Мінкульті: наче всі розуміють, що він великий, геніальний, але коли мова доходить до допомоги — не дочекаєшся. Тому ці 13 дисків, які ми випустили, — це радше суспільна робота, аніж підтримка держави. Може, він настільки великий, що держава не може цього осягнути, побачити тієї величини».

Андрій Куликов: 1952 року Борис Гмиря отримав Сталінську премію. За що?

Ганна Принц: За спів — Сталін, між іншим, всі його концерти у Москві відвідував. Оперу «Богдан Хмельницький», в якій він виконував партію Кривоноса, розкритикували. Однією тільки його роллю були задоволені — Сталін встав і почав плескати у долоні, а після цього відвідував його концерти.

Андрій Куликов: Наскільки Борис Романович сприймав радянську дійсність, яка його використовувала, пишалася, але не випускала за кордон?

Ганна Принц: Борис Гмиря дуже готувався, репетирував, але потім зрозумів, що його ніколи не випустять до Америки. Його платівки великими накладами вивозили, однак сам Гмиря для світу був «хворий», як тільки йому передавали запрошення.