Гість — голова Всеукраїнської асоціації євреїв — колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів, кандидат історичних наук Борис Забарко.
Борис Забарко: Я був в’язнем Шаргородського гетто (Вінницька область). У нас не було так страшно, як в Освенцимі, але смерть в газовій камері та смерть від тифу — однакові.
Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту — це дуже важлива подія не лише для єврейського народу, не лише для жертв нацистських переслідувань, а і для європейської світової історії.
Річ у тому, що після війни майже всі країни світу, і ті, які належали до фашистських держав, і антигітлерівська коаліція, і нейтральні країни, лишили єврейський народ в різних країнах сам на сам зі злом.
Основна роль нашої Асоціації в тому, щоб зберегти пам’ять. Ми опублікували 6 великих томів спогадів людей, які вижили в концтаборах та гетто по всій Україні.
Було дуже багато людей в Україні, які не допомагали євреям. Які не вбивали, але і не рятували. Було достатньо людей, які допомагали нацистам виконувати свою задачу зі знищення євреїв. Це було нашою історією, це було практично в усіх інших країнах також. На тлі цього виділяється невеличка група порядних людей, які в багатьох випадках втрачаючи життя (своє, членів своєї сім’ї), допомагали євреям.
Такі люди є. Але, на жаль, ми надто пізно почали говорити про Голокост, збирати спогади тих, хто більше знав. Я досі не можу собі пробачити, що я, історик, пройшов це, але лише з 1993 року почав збирати ці спогади.
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS