Частину газу списували, як «технологічні втрати» і продавали наліво — Роман Ніцович

Дмитро Тузов: Почнемо із сумної новини: помер народний депутат, політик, бізнесмен Ігор Єремеєв.  Як відреагує нафтовий і паливний ринок України на цю сумну подію?

Роман Ніцович: Можна прогнозувати, що партнери Ігоря Єремеєва продовжать вести цей бізнес. Може йти мова про перерозподіл політичного впливу  в парламенті. Зараз на окрузі, за яким він обирався до парламенту, очевидно, відбуватимуться довибори. Можна прогнозувати, що кампанія буде не менш гарячою, ніж кілька тижнів тому у Чернігові.

Дмитро Тузов: Нещодавно Президент підписав Закон, який гарантує прозорість у звітності компаній, що займаються видобутком енергоносіїв в Україні. Давайте поговоримо про те, як це відбувалося раніше, що змінилося та як це функціонуватиме зараз.

Роман Ніцович: Мова йде про те, щоб в Україні зрештою був реалізований міжнародний стандарт, який називається «Ініціатива прозорості видобувних галузей» (ЕІТІ). Він полягає, по-перше, у тому, що компанії розкривають інформацію про свої доходи та платежі на користь уряду. По-друге, мають відзвітувати державні органи про те, скільки грошей вони отримали від компаній. Потім наймається незалежна компанія-аудитор, яка проводить звірку. Україна зобов’язалася ввести цей стандарт ще у 2009 році і з того часу громадськість все ж долобіювала те, що перший звіт за цією ініціативою буде оприлюднений у жовтні цього року.

Дмитро Тузов: Чи можливо швидко перелаштуватися на цей стандарт, адже раніше ніхто не знав про те, скільки чого видобувається і куди воно йде?

Роман Ніцович: Так, ця інформація була досить закритою. Були дані державної статистики, Міністерства енергетики, фіскальних органів. В якомусь форматі вони узгоджувались і продукувалися у вигляді енергетичного балансу. Зараз ці дані будуть мати єдиний знаменник і будуть засвідчені серйозною аудиторською компанією.

Дмитро Тузов: Хто здійснюватиме контроль над цим?

Роман Ніцович: Тут є дві складові. Перша стосується стандарту ЕІТІ. Вона полягає у тому, що контроль здійснює тристороння група зацікавлених осіб: це представники уряду, бізнесу та громадськості. Друга складова: існують лічильники, щоправда, не на усіх свердловинах. Формально газ стає товарним, коли він вже пройшов стадію підготовки — очищення від домішок. Цей процес відбувається на спеціальних станціях і відтак на шляху від свердловини до станції з газом може різне статися. Це одна із схем, коли компанії облікують значну частину видобутого газу як технологічні втрати і продають його наліво. Це нелегальна схема. Але є і багато легальних, які формально не порушують закону, але є корупційними. Також є позаконкурсні схеми, які досягаються у неконкурентний спосіб.

Дмитро Тузов: Є щось, що може зупинити ці позаконкурсні  схеми роздачі природних багатств України?

Роман Ніцович:  Мова йде про те, що необхідно змінити деякі підзаконні акти. Про зміни до Кодексу України про надра мова йде ще, здається, з 2002 року. Зараз основна увага прикута до двох постанов, які регулюють процедуру проведення цих аукціонів та надання спеціальних дозволів на користування надрами. В Мінприроди вже підготували нові редакції, але через те, що змінився міністр, акти мають бути перевнесені.

Дмитро Тузов: Чому своїм громадянам держава продає газ дорожче?

Роман Ніцович:   Питання у тому, щоб розвінчати міф про дешевий український газ. Він не є дешевий, і компанії, які його видобувають, також вкладають у це гроші. А для того, щоб мати можливість і далі цей газ видобувати, а не вкладати останні копійки в ремонт старого обладнання, потрібні інвестиції, а вони не вкладались. Тому вигадувалися схеми залучення приватного капіталу, якими часто зловживали. Крім того, державні компанії накопичили просто колосальні заборгованості. Випадок «Нафтогазу», чиї борги покривала держава,— це демонстрація того, що політика дешевого газу себе вичерпала. Зараз мова йде про те, що ми лібералізуємо ринок, відкриваємо його. Неважливо, якого походження газ, ціна встановлюється ринком.

Ірина Соломко: Який відсоток складає український газ?

Роман Ніцович: Це приблизно 80 — 90%, проте для майбутнього ринку немає значення, який це газ. Газ є один і ціна на нього встановлюватиметься ринком.

Ірина Соломко: Якою ви бачите майбутню зиму? На скільки у нас є ресурси для того, щоб її перезимувати?

Роман Ніцович: Проблема із зимою полягає у тому, чи вистачить первинних енергоресурсів для її проходження. Основні питання — газ та вугілля. По газу — «Нафтогаз» чесно каже, що у них немає грошей і ліміт позик від уряду вичерпаний. Для того, щоб закачати сховища достатньою кількістю газу, ведуться перемовини із компаніями-донорами. Уряд вже дав гарантії на залучення кредиту від Європейського банку реконструкції і розвитку на 300 млн доларів.

Ірина Соломко: У вас є інформація щодо запасів вугілля?

Роман Ніцович: Є інформація Міністерства енергетики, що запасів є 1,5 млн тон, що, за їх словами,  дорівнює тому рівню, який був у грудні минулого року. Але треба розуміти, що ці ресурси нерівномірно розподілені.