Чіткість і послідовність. Яким був Богдан Гаврилишин?

Церемонія прощання з Богданом Гаврилишиним відбудеться 28 жовтня у київському Міжнародному інституті менеджменту, що на вул. Шулявська 10/12.

Тетяна Грабовська: Ми почали працювати з Богданом Дмитровичем 4 грудня 2015 року. За цей час ми зробили дуже багато хороших речей. Мені б хотілося сфокусувати увагу на тих моментах, яким він в роботі віддавав перевагу. Богдан Дмитрович був надзвичайно чіткою людиною у всьому. Нічого не робив на 50%. Для нього найважливішим було не халтурити.

Ірина Славінська: В яких робочих жестах це проявлялося?

Тетяна Грабовська: За робочим графіком ми мали починали працювати о 9 годині ранку, але я приходила до офісу о восьмій. Мені хотілося все підготувати до приходу професора. Він читав кожного листа особисто і підкреслював найважливіше. Також він не терпів так званого multitasking. Якщо ти відповідаєш на лист, ти маєш відповідати на лист. Якщо в це час хтось телефонував, він говорив: «Справа нагла, передзвонять». У нас було 3 папки: для важливого, для інформації і папка «нагле». За таким алгоритмом я сортувала всю його пошту. Під кінець нашої праці в липні, перед його поїздкою до Женеви, ми дійшли висновку, що робота стала неефективною через велику кількість персональних зустрічей. Ми зрозуміли, що Богдан Дмитрович, як правило, дає однакові поради на таких зустрічах, тому вирішили замість зустрічей проводити конференції і публікувати статті. Остання стаття, яку він написав для газети «Українська правда», називалась «Українська мова». Ця стаття викликала великий інтерес у публіки.

У зв’язку з тим, що фінансування фонду припинилося, Богдан Дмитрович сфокусував усі свої сили, енергію та фінанси на програмі «Молодь змінить Україну».

Лариса Денисенко: Хотілося б передати естафету спогадів Володимиру. Як це для вас починалося та чим для вас це є зараз?

Володимир Варгола: На мою думку ця програма є дуже унікальною для України. Крім того, вона має неабиякий вплив на розвиток держави. В даний момент «Молодь змінить Україну» — це більше 500 молодих людей, які протягом 3 років відвідали 6 країн, що, на думку Богдана Гаврилишина, були ідеальними для наслідування та реалізації їхнього досвіду в Україні. Це Норвегія, Швеція, Швейцарія, Німеччина, Австрія і Польща. В цих країнах пан Богдан бачив симбіоз 4 важливих для розвитку будь-якої країни напрямків — політичної свободи, економічного розвитку, соціального розвитку та екологічної політики. В рамках програми «Молодь змінить Україну» в ці країни їхали люди, що своєю діяльність в майбутньому могли б вплинути на один з цих напрямків. В Богдана Гаврилишина було чітке бачення того, що в Україні повинна утворитися критична маса молодих людей, які не мають радянського досвіду, можуть спілкуватись з іноземними представниками і вважають себе людьми світу.

Лариса Денисенко: Ви навели приклад Норвегії, яка поєднує всі ці 5 чинників. Які успішні проекти і системи управління можна було б запозичити звідти?

Володимир Варгола: Я відвідав Норвегію у 2015 році з метою дослідження цієї країни у сфері економіки. Норвегія є унікальною з погляду декількох чинників. Так, наприклад, країна з 5-мільйонним населенням сформувала пенсійно-інвестиційний фонд розміром майже у трильйон доларів. Навіть такі країни як США не мають таких великих пенсійних і інвестиційних фондів. Норвегії вдалось сформувати фонд майбутніх поколінь за рахунок природних ресурсів. Наразі цей фонд інвестує кошти в різні проекти в цілому світі, а потім отримує доходи. Щорічний дохід пенсійно-інвестиційного фонду Норвегії складає в середньому 30 млрд. доларів. Після економічної кризи і падіння цін на нафту Норвегія зрозуміла, що їй треба будувати не економіку ресурсів, а економіку знань. Зараз вони інвестують в інновації величезні суми.

Ірина Славінська: Давайте повернемося до постаті Богдана Гаврилишина. Яка це була людина?

Тетяна Грабовська: Його можна описати двома словами — чіткість і послідовність. В нього не було надзвичайних стратегій, в його поведінці не було нічого надприродного, все було просто і природно. Він все починав з мрії. Державні свята він ніколи не святкував так, як ми звикли їх святкувати. У свята він йшов до офісу, якщо це були робочі дні. Якщо в суботу була можливість записати інтерв’ю, він йшов на роботу і в суботу. Тобто він реально невтомно працював до останніх своїх днів. За тиждень до смерті він був в офісі — працював, відповідав на листи, записував інтерв’ю. Навіть якщо взяти до уваги весілля його внуків чи родинні свята, він, побувши там кілька годин і виголосивши промову, йшов до офісу працювати. Він відчував свою місію. Богдан Дмитрович — людина чітких принципів. Деякі з них він сформував ще у 20-річному віці. Коли він перебував у Канаді, один бездітний емігрант хотів заповісти йому свою квартиру. Для Богдана Дмитровича було настільки принциповим досягти всього самотужки, що він відмовився. З часом він сказав, що це не було мудрим рішенням, оскільки квартиру можна було продати і таким чином заробити на щось потрібне, проте тоді в нього був чіткий принцип досягти всього своїми силами. Я вважаю, що бідне дитинство, скитання, спання на соломі — речі, які його сформували. Він не сприймав негатив. Ніколи не скаржився. Не любив мобільні телефони, особливо, на робочому місці. Ставився скептично до соцмереж доки вони не почали приносити користь для проекту.

Ірина Славінська: Навколо будь-якого лідера формується особливе коло людей. Як люди, що працювали з Богданом Дмитровичем, притягувались у це поле тяжіння?

Тетяна Грабовська: Богдан Дмитрович підтримував зв’язки з усіма. Він ніколи ні на кого не тримав образ. Я думаю, що в цьому і полягає секрет його успіху і довголіття — ніколи не зациклюватися на дрібних речах і завжди прагнути до чогось більшого. За все своє життя він звільнив лише двох людей. Для Богдана Дмитровича не було нічого гіршого за пусті розмови. Люди, які його знали, зараз отримують листи підтримки і співчуття зі всього світу. Це дуже велика втрата для нас. Я, прийшовши на роботу, ставилась до нього, як до боса. А потім ти починаєш бачити цю людину, відчувати її, жити нею з нею. Я не уявляю, як далі. Пройде місяць, рік, але ми станемо сумувати менше.

Лариса Денисенко: Володимире, наскільки для вас важливо відчувати мережу проекту «Молодь змінить Україну»? Ким для вас був пан Богдан?

Володимир Варгола: В нього були унікальні людські якості. Будь-яка людина, що спілкувалась з ним протягом хай навіть однієї хвилини, заряджалась позитивом і бажанням працювати на розвиток себе і своєї країни.

«Молодь змінить Україну» — дуже важлива мережа. Сучасний світ може змінити не одна людина, а команда людей. Під час цієї програми сформувались, з одного боку, різнопрофільні команди, а, з іншого боку, команди, що можуть конкурувати між собою в одному напрямі. Ці люди зможуть змінити Україну у своїх напрямках.

Тетяна Грабовська: У нас є асоціація програми «Молодь змінить Україну». Це 500 людей, які тісно спілкуються між собою. 31 липня у нас був євро-пікнік, на якому ми зібрали учасників проекту за багато років. Деякі з них вже досягли значних успіхів. Богдан Дмитрович свято вірив в цю молодь.

Люди, які повинні бути при владі, за словами Богдана Гаврилишина, мають бути компетентними, порядними і патріотичними.

Лариса Денисенко: Чи давав він людям, які працювали поряд з ним, віру в те, що треба знайти своє місце в житті? Чим ви будете далі займатися?

Тетяна Грабовська: Я буду продовжувати справу Богдана Дмитровича. Зокрема, продовжу працювати у фонді. Можливо, я отримаю ще одну освіту, але однозначно це буде за кордоном. Набратися досвіду в іншій країні — це дуже важливо. Так само важливо, як потім повернутися в Україну.

Володимир Варгола: Після 2015 року я і ще декілька людей запустили програму економічного розвитку бізнесу між Україною і Норвегією. Цього року вже 40 випускників цієї програми стали ядром молодіжних підприємств, що працюватимуть з Норвегією і Україною. Крім того, я є директором фонду випускників України, який допомогатиме розвитку української освіти. Я впевнений, що ці 500 учасників програми «Молодь змінить Україну» формуватимуть групи людей, навколо яких формуватимуться команди, що в свою чергу сприятимуть розвитку України.