З нами у студії експерт Ради Європи програми місцевого самоврядування і доброго врядування, голова Центру політичних студій і аналітики Віктор Таран. У Київраді не відновили райради. Закон відклали. То що ж відбулося із райрадами та що це означає для мешканців Києва?
Існують 2 моделі управління містом. Ми говоримо про централізацію, коли управління містом передається до міських рад. Але існує і перевернута модель, коли передбачається мінімізація повноважень міської ради і передачу їх до районних рад. Районні ради існували в столиці до 2010 року, коли в серпні адміністрація Попова ліквідувала їх. Це було пов’язано з тим, що Партія регіонів не мала достатньої підтримки в Києві.
Це було унеможливлюванням місцевого самоврядування на найнижчому рівні?
Абсолютно. Повноваження, які мали райони за Омельченка та Черновецького були дуже великими. Наприклад, за Омельченка районні ради мали 70 % повноважень. Існували органи організації населення.
Неприйняття закону щодо райрад означає, що Київрада боїться місцевого самоврядування на найнижчих щаблях?
Або боїться, або не хоче ділитися повноваженнями, бо частину повноважень (управління містом та земельними ресурсами, контроль за благоустроєм та будівництвом) необхідно віддавати районам. А з повноваженнями треба віддавати і десятки мільйонів гривень.
Йдеться лише про поділ коштів та ресурсів між районною та міською владою чи йдеться про конструктивні зміни? Наскільки є конструктивний сенс у райрадах?
Давайте не будемо порівнювати роботу райрад 2006 – 2010 року із тим, як вони працювали раніше. За Омельченка райради виконували абсолютно властиві їм функції: жодне будівництво не могло починатися, якщо депутат районної ради не проводив з мешканцями слухання і не давав згоди. У 2006 році все змінилося через те, що ради вищого рівня, які делегують повноваження районам, позабирали ці повноваження. Щоб цієї ситуації уникнути, у Верховній Раді зареєстровано кілька законопроектів. Один із них – «Про орган самоорганізації населення». Там передбачені ті повноваження, які властиві районам і це перше питання контролю за діяльністю місцевої влади. Децентралізація – це швидше вирішення проблем за умови наділення повноваженнями та фінансами.
Скільки це коштуватиме державі?
На сьогоднішній день депутати місцевої ради працюють безкоштовно. Кошти потрібні на утримання секретаріатів. По коштам - це до 1 млн гривень. Але ефективність управління районами значно зросте.
Те, що рішення було відкладене означає, що воно буде прийняте пізніше чи цей закон буде переписаний?
Міська рада прийняла рішення взяти закон на доопрацювання, тому що ні слова не прописано про повноваження районів, про їх фінансування , про функції контролю за їх діяльністю. Якщо закон не буде наповнений змістом, а буде прийнятий у такому вигляді як зараз, то в Києві реформи децентралізації не буде.
Експерт Ради Європи програми місцевого самоврядування і доброго врядування, голова Центру політичних студій і аналітики Віктор Таран коментує відкладення прийняття рішення про райради в Київраді. Експерт нагадує, що райради існували до 2010 року та були ліквідовані в часи головування Попова. Віктор Таран нагадує, що надання повноважень райрадам означає також і надання десятків мільйонів гривень. У чинному законі не прописані функції райрад: “Наявний закон пустий”, – уважає Віктор Таран.
З нами у студії експерт Ради Європи програми місцевого самоврядування і доброго врядування, голова Центру політичних студій і аналітики Віктор Таран. У Київраді не відновили райради. Закон відклали. То що ж відбулося із райрадами та що це означає для мешканців Києва?
Існують 2 моделі управління містом. Ми говоримо про централізацію, коли управління містом передається до міських рад. Але існує і перевернута модель, коли передбачається мінімізація повноважень міської ради і передачу їх до районних рад. Районні ради існували в столиці до 2010 року, коли в серпні адміністрація Попова ліквідувала їх. Це було пов’язано з тим, що Партія регіонів не мала достатньої підтримки в Києві.
Це було унеможливлюванням місцевого самоврядування на найнижчому рівні?
Абсолютно. Повноваження, які мали райони за Омельченка та Черновецького були дуже великими. Наприклад, за Омельченка районні ради мали 70 % повноважень. Існували органи організації населення.
Неприйняття закону щодо райрад означає, що Київрада боїться місцевого самоврядування на найнижчих щаблях?
Або боїться, або не хоче ділитися повноваженнями, бо частину повноважень (управління містом та земельними ресурсами, контроль за благоустроєм та будівництвом) необхідно віддавати районам. А з повноваженнями треба віддавати і десятки мільйонів гривень.
Йдеться лише про поділ коштів та ресурсів між районною та міською владою чи йдеться про конструктивні зміни? Наскільки є конструктивний сенс у райрадах?
Давайте не будемо порівнювати роботу райрад 2006 – 2010 року із тим, як вони працювали раніше. За Омельченка райради виконували абсолютно властиві їм функції: жодне будівництво не могло починатися, якщо депутат районної ради не проводив з мешканцями слухання і не давав згоди. У 2006 році все змінилося через те, що ради вищого рівня, які делегують повноваження районам, позабирали ці повноваження. Щоб цієї ситуації уникнути, у Верховній Раді зареєстровано кілька законопроектів. Один із них – «Про орган самоорганізації населення». Там передбачені ті повноваження, які властиві районам і це перше питання контролю за діяльністю місцевої влади. Децентралізація – це швидше вирішення проблем за умови наділення повноваженнями та фінансами.
Скільки це коштуватиме державі?
На сьогоднішній день депутати місцевої ради працюють безкоштовно. Кошти потрібні на утримання секретаріатів. По коштам – це до 1 млн гривень. Але ефективність управління районами значно зросте.
Те, що рішення було відкладене означає, що воно буде прийняте пізніше чи цей закон буде переписаний?
Міська рада прийняла рішення взяти закон на доопрацювання, тому що ні слова не прописано про повноваження районів, про їх фінансування , про функції контролю за їх діяльністю. Якщо закон не буде наповнений змістом, а буде прийнятий у такому вигляді як зараз, то в Києві реформи децентралізації не буде.
