Чому суд над Олександром Кольченком і Олегом Сенцовим не завершився минулої п'ятниці?

Анастасія Багаліка: Варто розпочати із заяви Amnesty International у зв’язку із новими обставинами, які відкрилися у справі Кольченка і Сенцова.

Богдан Овчарук: Так, в п’ятницю ми сказали про те, що всі звинувачення, пов’язані з тероризмом у справі Кольченка та Сенцова, повинні бути зняті. Більше того, повинні бути розслідувані всі повідомлення про те, що до них, а також щодо свідків, застосовувалися катування. Також потрібно убезпечити свідків та обвинувачених.

Анастасія Багаліка: Власне щодо безпеки свідків Афанасьєва та Чернія. Зокрема, Афанасьєв заявив про те, що свідчити не буде. Його заховали. Яка його подальша доля?

Богдан Овчарук: Так, дійсно. Перший свідок — Олексій Черній — заявив, що свідчень давати не буде. Другий свідок — Геннадій Афанасьєв — відмовився давати свідчення та сказав, що всі свідчення з нього були вибиті і він їх давав під примусом. Ніхто не очікував, що Геннадій Афанасьєв наважиться це зробити. ФСБ завітало до нього вже на наступний день після дачі цих свідчень. Є дуже великі побоювання щодо того, до якої в’язниці його відправлять в РФ.

Анастасія Багаліка: Його ще не відправили в жодну?

Богдан Овчарук: Є така схема по переводу в’язнів у віддалені в’язниці і, це на рівні чуток, є інформація про те, що Афанасьєва доправлять до однієї з них.

Ольга Веснянка: На скільки легко було отримати доступ до судового процессу у Ростові-на-Дону?

Богдан Овчарук: Було доволі не важко. Ми надіслали листа, я прийшов не засідання, мене запитали, що мене цікавить. У мене виникло питання, чому двох цивільних людей судять у військовому суді. Ми як Amnesty International виступаємо проти систем паралельної юстиції. Цивільних судять у цивільних судах. Одразу скажу, що взагалі цього суду не повинно було бути в Росії. Як свідків, так і обвинувачених не мали права судити за російським кримінальним законодавством, тому що є норми міжнародного права, закріплені у Женевських конвенціях. У них дуже чітко вказано те, що сторона, яка окуповує, не має права вивозити чи депортувати людей, а також завозити їх на окуповану територію. Крім того, не має права застосовувати своє кримінальне законодавство.

Ольга Веснянка: Виходить, якщо представник міжнародної правозахисної організації перебуває і стежить за правосуддям у такому суді, таким чином визнає його легітимність?

Богдан Овчарук: Таких висновків не можна робити. Ми розуміємо, що такого суду не повинно було бути. Але якщо вже цей суд проходить, необхідно, щоб було дотримано всіх норм правового судочинства. Росія зобов’язана забезпечити всі гарантії звинуваченим. Те, що звинуваченим забороняють зустріч з консулом до винесення вироку, вже є серйозним процесуальним порушенням.

Ольга Веснянка: Що ще міжнародна спільнота може зробити, окрім заяв та спостережень?

Богдан Овчарук: Окрім того, що ми привертаємо увагу медіа, також працюємо з нашими активістами, прихильниками у всьому світі. У нас є специфічна форма реакції — це акції термінової допомоги, коли ми розсилаємо циркуляр з інформацією по справах по всіх наших офісах, секціях, активістах. Ці люди мають можливість  писати листи, у нашому випадку прокурору РФ, з вимогами зняти обвинувачення. І це досить дієвий важіль впливу. Як мінімуму, влада РФ зобов’язана відповідати на кожне таке звернення.

Веснянка: Ви зауважили, що попри очевидну для суспільства заангажованість політичного процесу,  Amnesty International все одно не вважає їх політичними в’язнями.

Богдан Овчарук: Ми практично впевнені, що Кольченко та Сенцов стали мішенню російського уряду через проукраїнську позицію. Ми не оперуємо такими поняттями поняттями як «політв’язні». У нас є інші поняття — в’язні совісті, однак на разі ми не можемо визнати їх такими. Зараз наші зусилля направлені на те, щоб довести їхню непричетність до насильницьких дій.

Веснянка: Які ви бачите перспективи у цій справі?

Богдан Овчарук: Об’єктивно, якби це був справедливий суд, він мав би закінчитися минулої п’ятниці, коли обвинувачення повністю провалилось. Тут все залежить від того, на скільки суд залежний від влади РФ і якою є його мета.

Фото Олександра Кольченка та Олега Сенцова з Amnesty International