Чому Україна відклала мовну статтю Закону «Про освіту»?

У студії Громадського радіо — експерт напрямку «Освіта» Українського інституту майбутнього Микола Скиба.

Євген Павлюковський: В соцмережах ставилися питання, чи є це зрада, чи прогинається Україна під певні зовнішні тиски. Можливо, мовна частина закону потребує довгої імплементації?

Микола Скиба: Я би почав з того, що саме формулювання статті 7 Закону України «Про освіту» — наслідок певних політичних маніпуляцій. Є партії, які хочуть більшого представництва в парламенті, хочуть більших бонусів в очах своїх виборців. Вони використовують зрозумілі досить широкому загалу питання. Чим повільніше ідуть реформи, тим більше аргументів у цих партій для того, щоб кричати «Зрада» і збирати більший електоральний врожай. Мовне питання, на жаль, стало маніпулятивним, тому що в близькій перспективі воно не розв’язує якихось реальних проблем суспільства. На жаль, з року в рік в якісь переломні моменти його порушують. Те, як воно виникло в цьому законі, — результат того, що він писався фактично на колінці.

Блок Юлії Тимошенко та депутати блоку Ляшка почали торпедувати закон про освіту і фактично поставили ультиматум: або ви змінюєте цю статтю, або ми не голосуємо. Закон про освіту дуже потрібен. Якщо не почати змінювати методи викладання, то діти, які навчаються, через якийсь час будуть не пристосовані до викликів сучасного світу. Щоб можна було стартувати новій українській школі з 1 вересня 2018 року, пішли на такий компроміс.

Рішення Венеційської комісії цілком зважене, цілком в дусі європейського законодавства, цілком прогнозоване. Реакція України в даному разі цілком здорова як країни, яка хоче працювати в правовому полі, яка імплементувала Європейську хартію регіональних мов, яка проголошує готовність до гармонізації свого законодавства з ЄС. Тому я думаю, що відбувається дипломатична гра.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.