Чому українські виробники досі не постачають свою продукцію в ЄС?

В рамках проекту «Європейська хвиля», який виготовляється разом з ініціативою «Сильніші разом» за підтримки ЄС ми говоримо про угоду про Асоціацію між Україною та Європейським союзом.

І сьогодні ми торкнемося розмови про те, що Україна може постачати на ринок ЄС свою продукцію, зокрема 40 тис тон свинини і 12 тис тон яловичини, і це співставно з тим, що українські виробники втратили на російському ринку.

Чому цього не відбувається ми запитаємо в Олександра Жемойди, виконавчого директора асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», та Козловського Віктора Антоновича, заступника голови правління ПАТ Козятинський м’ясокомбінат

Наталя Соколенко: Чому виробники не скористалися цією можливостю?

Олександр Жемойда: Так, ринок ЄС — це потенційний ринок для українських виробників, але водночас це й перепустка до інших ринків. Можливість поставляти продукцію в ЄС дозволяє постачати нашу продукцію в інші країни, такі як Північна Африка, близький Схід, Азійські країни тощо.

Не варто забувати, що довга дорога, яку проходять наші вітчизняні виробники і переробники — це визнання якості наших товарів. За ціною ми є конкурентними, питання лише в тому, наскільки визнана саме якість.

Та й стара Європа доволі консервативна, це процес не одного дня. Наприклад, якщо говорити про яловичину, то можна сказати, що з одного боку ми маємо квоту — 12 тис тон, але вона не закривається сьогодні з достатньо об’єктивних причин. Країни ЄС мають певну систему контролю якості і процедур, яких вони вимагають і від нас.

Дмитро Тузов: Ці процедури ще в нас не запроваджені?

Олександр Жемойда: Ми запровадили процедуру моніторингу, що дозволяє нам претендувати на визнання, а моніторинг, який здійснюється, відкриває можливості постачання м’яса в ЄС.

Наталя Соколенко: Відкриває, але не відкрив. В чому затримка?

Олександр Жемойда: Існує процедура, яка є довготривалим процесом. Якщо країна починає здійснювати моніторинг, то формально вона має право поставляти продукцію після відповідного контролю, однак, якщо ми говоримо про тривалий процес, то він може зайняти від 3 до 7 років.

Але, якщо ми починаємо моніторинг, то формально в нас вже є якісь певні результати, і з кожним наступним результатом ми стаємо дедалі ближчими. Тобто як тільки ти зробиш перший крок, то дорога стає вже коротшою.

Дмитро Тузов: Чи є надія, що до кінця року українські виробники зможуть ці квоти використати?

Олександр Жемойда: Я думаю, по яловичині навряд чи.

В нас на зв’язку Козловський Віктор Антонович, заступник голови правління ПАТ Козятинський м’ясокомбінат.

Наталя Соколенко: Чи ви постачали раніше свою продукцію на ринок Росії, і куди ви тепер переорієнтували свої поставки?

Віктор Козловський: Так, ми постачали своє м’ясо в Росію, але, коли почалися харчові війни між Росією і Україною, ми поставки припинили. Перший час в нас не було можливості постачати нашу продукцію в інші країни в такому ж обсязі. В подальшому ми знайшли азіатськи ринки і частково нам вдалося компенсувати втрати за рахунок далекого Сходу і близького: Гонконг, В’єтнам, Єгипет, Ірак.

Дмитро Тузов: Як ви ставитесь до перспективи виходу на європейський ринок?

Віктор Козловський: Перша місія контролю ЄС щодо нашої яловичини відбулася в 2009 році, потім був звіт єврокомісії по цій місії, і згідно цього звіту Ветеринарна служба України приняла певні плани унормування якості щодо європейських законів.

Дмитро Тузов: На якій стадії цей процес, і чи можуть виробники якось пришвидшити його?

Віктор Козловський: Виробники роблять все, що в їхніх силах. За державу нам складно відповідати, від них залежить законодавча база, якість контролюючих органів і т. і. Від виробників залежить реконструкція підприємств, виробництво відповідності до стандартів і регламенту ЄС.

Наталя Соколенко: Ваш Козятинський м’ясокомбінат може постачати продукцію в ЄС, за умовою, що всі необхідні закони будуть ухвалено?

Віктор Козловський: А всі закони вже ухвалено. Зараз рух України в цьому напрямку зупиняє організація моніторингу БСЄ — абревіатура хвороби, на яку хворіє рогатий скот. Ми намагаємось, як можемо, пришвидшити цей процес.

Наталя Соколенко: Олександре, чи зможуть по цій ухваленій квоті постачати м’ясо на європейський ринок маленькі виробники?

Олександр Жемойда: Це залежить від того, наскільки малі виробники зможуть відповідати вимогам європейського ринку. Якщо витримані всі процедури, їхня продукція автоматично там буде.

Тут інше — візьмемо приклад іспанського хамона. Його постачають маленькі і дуже маленькі виробники на європейський ринок, і ця продукція там дуже знана, виключно через те, що використовується певна рецептура за рахунок місцевого колориту, підкреслюючи власну специфіку.

Нашому малому виробникові також варто було б звернути увагу на якусь специфіку.

Матеріал підготовлено у співпраці з ініціативою «Сильніші разом» за підтримки ЄС.