Громадське радіо
Закон вже викликав обурення ізраїльських арабів, які становлять 18-20% населення Ізраїлю.
Для чого був потрібен такий закон і що він означає? Коментує експерт “Українського інституту майбутнього” Ілія Куса.
«Він був потрібен для уряду Нетаньяху, його коаліції в політичних цілях у першу чергу. По-перше, цей закон є таким уособленням мрії правих сіоністів щодо самої ідеї побудови Ізраїлю – відродження єврейського народу на їхній священній землі. В цьому плані він має символічне значення.
По-друге, цей закон був потрібен Нетаньяху в цілях підвищення свого рейтингу, оскільки наступного року вибори. По-третє, він був йому потрібен на тлі ерозії підтримки палестинців з боку арабських держав і безапеляційної підтримки Ізраїлю з боку адміністрації Трампа – Ізраїль користується цим, щоб просувати всі закони, які можливо, для свого порядку денного.
По-четверте, щоб перекрити негативний інформаційний фон Нетаньяху, оскільки він проходить, як кажуть, в трьох корупційних справах. Два чи півтора тижні тому його дружині виснули офіційні обвинувачення в шахрайстві. Зараз для нього дуже важливо це якось відсунути, знову підняти карту цих ідей, в деякому сенсі – «духовних скрєп», тільки ізраїльських».
Оскільки в Ізраїлі немає Конституції, є основоположні закони – за своїм статусом вони є конституційними. Цей закон став 14-м основоположним законом.
«За цим законом Ізраїль – де-юре єврейська держава, а пункт, який говорить про те, що лише вони мають право на самовизначення, – це означає, що всі інші народи, як там проживають – араби чи друзи – цього не мають. І тепер це закріплено, по суті, в Конституції».
Слухайте більше про закон та пункти, що вже викликали дискусії, в повній версії розмови з Ілією Кусою в доданому звуковому файлі.
Громадське радіо раніше повідомляло, що в документі, зокрема, сказано, що «єдиний Єрусалим» є столицею Ізраїлю, а іврит — єдиною державною мовою. Раніше арабська також вважалася офіційною мовою. Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху назвав прийняття закону «визначальним моментом в історії сіонізму». Арабський депутат Айман Одех назвав закон «законом про єврейську вищість», який зробив арабів «громадянами другого сорту». В ході розгляду законопроекту з нього виключили найбільш суперечливі положення. Серед них — створення виключно єврейських населених пунктів і використання єврейських традицій в якості джерела права для судової системи.