Чому в Ріната Ахметова та Білла Гейтса різні рівні соціальної відповідальності?

Європейський банк реконструкції та розвитку у нещодавньому звіті оголосив, що нерівність можливостей у пост-комуністичних країнах загрожує демократії і реформам. Український журналіст Богдан Цюпин з Лондона в ефірі студії.

Богдан Цюпин: Від Ріната Ахметова вимагали припинити насильство в Україні. Пікетування У Лондоні біля помешкання на Guide Park,1 за останні роки відбувалися багато разів та з різних приводів. Статус найбагатшого підприємця України передбачає, що на нього покладають відповідальність за те, що відбувається не лише на Донбасі, але й в Україні. Сам Ахметов не подавав ознак, що він таку відповідальність визнає. Принаймні, на пікети у Лондоні він ніколи не реагував.

Тим часом, найбагатший чоловік у світі Білл Гейтс вважає себе відповідальним за багато проблем. Останнім часом його турбують комарі, які переносячи хвороби, вбивають більше людей, ніж будь-які хижаки. Окрім розробки ліків від малярії, глобального потепління, Біл Гейтс також переймається проблемами нерівності.

Під заголовком «Чому нерівність має значення?»  Гейтс у своєму блозі пише: «Високі показники нерівності є проблемою. Вони руйнують економічні стимули, викривляють демократію на догоду потужним інтересам і підривають саму ідею того, що всі люди створені рівними. Капіталізм сам не регулюється в сторону рівності. Тобто надмірна концентрація багатства, якщо її не контролювати, може наростати.  Уряди, якщо хочуть, можуть відігравати конструктивну роль у запобіганні такому наростанню».

«Високі показники нерівності є проблемою. Вони руйнують економічні стимули», — Б. Гейтс

Білл Гейтс не марксист і не бачить проблеми у тому, що успішні люди можуть бути багатими. Американська дослідниця з інституту Петерсона Керолайн Фройнд вважає, що великі компанії, а отже і впливові підприємці — саме те, що потрібно бідним країнам. На лекції у Лондонській школі економіки вона наголошує, що успішні підприємці бувають різні. У найвищу категорію вона виводить засновників компаній — людей, котрі запропонували споживачам щось нове. Менше захоплення у неї викликають інші категорії. Звертає увагу на категорію підприємців, які заробили гроші завдяки тому, що мали родичів у владних колах.

«Певні види нерівності можуть бути набагато гіршими, ніж інші. Якщо усе багатство в економіці країни успадковане або якщо всі статки пов’язані з політичними колами, тоді це проблема. Але нікому не вигідно придушувати людей, котрі розробляють нову продукцію», — каже вона.

Фройнд навіть не зупиняється на очевидному. Не потрібно пояснювати, у чому небезпека багатства, накопиченого злочинним шляхом. Але навіть якщо у бідних країнах багатий прошарок з’явився, не порушуючи законів, проблема таки є. Зокрема, це стосується таких країн, як Україна. Головний економіст Європейського банку реконструкції та розвитку Сергій Гурієв вважає, що запобігання нерівності, особливо, нерівності у можливостях, важливе задля побудови стійкої ринкової економіки.

«У багатьох країнах, в яких ми працюємо, більшість людей не виграли від реформ. Тому не дивно, що громадяни в деяких країнах реформи відкинули. А це допомогло прийти до влади недемократичним лідерам, як скористалися популістською антиреформаторською риторикою. Спочатку аби отримати владу, а потім — згорнути реформи. Тому я вважаю залучення ширших кіл суспільства, боротьбу із нерівністю вирішальними. Вони необхідні, коли ми говоримо про реформи.

Декларації показали, що частина людей при владі в Україні може бути незацікавлена у реформах

Ми можемо запровадити реформи, які будуть корисними для 20% верхівки, що і відбулося у багатьох наших країнах. А тоді ми бачимо, що більшість ті реформи відкидає і вони згортаються», — каже Сергій.

Реформи програють і більшість людей потерпають тоді, коли владна верхівка заробляє просто привласнюючи національні багатства. Успішні фірми їм не дуже потрібні. Головне — мати можливість забирати ресурси в інших, зокрема, через державну скарбницю.

Орися Луцевич, співробітниця Лондонського аналітичного центру Chatham House, каже, що оприлюднення українськими політиками декларацій статків сумнівного походження підтверджує, що частина людей при владі в Україні може бути незацікавлена у реформах.

Багато дослідників економічної нерівності наголошують, що не бачать проблеми у кількості грошей, які отримують успішні люди. Стурбованість викликає більше те, що влада у нечесних руках може бути використана для несправедливого збагачення. А в слабких державах брудні гроші можуть стати інструментом для маніпулювання суспільством та підривати ідею демократії і навіть самого капіталізму.