Гість — Артур Колдомасов, експерт Аналітичного центру ADASTRA.
Анастасія Багаліка: Чого сподіватись від цієї розмови?
Артур Колдомасов: На мою думку, це радше інструмент та спосіб визначити основні теми, які будуть обговорюватись на майбутній зустрічі Байдена та Путіна у Женеві, які стосуватимуться України. Я б не назвав цей дзвінок чимось визначальним чи вирішальним у цих відносинах, але він є достатньо важливим саме у контексті цієї зустрічі. Українська влада постійно заявляє про те, що не любить, коли українське питання обговорюють без присутності представників України. Відповідно тут США ніби хочуть зняти з себе відповідальність за те, що буде обговорюватись у Женеві у контексті українського питання.
Ніхто не говорить про якесь дуже сильне загострення американсько-російських відносин. Так, вони є доволі напруженими, однак варто розуміти, що від характеру цих відносин залежить баланс сил у сучасній міжнародній політиці. Якщо ці відносини будуть надто напруженими, це може закінчитися не надто позитивними наслідками — не лише для України, а й для інших країн світу. Треба нормалізувати ці відносини, але також не закривати очі на те, що робить Російська Федерація. Якщо команда Джо Байдена зробить усе вірно, то ця зустріч справді може стати тим, що змінить теперішній розклад міжнародної політики.
Анастасія Багаліка: Які питання можуть пролунати?
Артур Колдомасов: Це може бути питання ескалації військового протистояння на Донбасі, зокрема стягування російських військ до кордону з Україну. Може бути питання Криму, Північного потоку-2 та його подальшої реалізації. Як би це дивно не звучало, але також можуть обговорюватись питання останніх днів у Білорусі, оскільки Україна має певний стосунок до цього питання, як і Росія.
Анастасія Багаліка: Щодо ситуації з Північним потоком у президента Байдена є позиція, що санкції вводити вже запізно і він цього робити не збирається. На цю позицію Україна не може вплинути, я так розумію?
Артур Колдомасов: Насправді цей дзвінок є якраз тим вікном можливостей вплинути на ситуацію і позицію. Навіть якщо цю позицію не вдасться змінити, все одно в України є ще шанси отримати для себе в цій ситуації більше, ніж вважалося. Має паралельно вестися робота з Європейським Союзом. Чомусь звикли думати, що Північний потік-2 є безальтернативним, але насправді це не так. Є проєкт «Балтійська труба» (Baltic Pipe), Північно-газовий коридор, вони не мають такого особливого ризику для України. Україні потрібно переконувати ЄС в тому, що ці два варіанти є набагато кращими, ніж Північний потік-2. На це також вказують європейські екологи та фахівці в галузі енергетики.
Анастасія Багаліка: Чи достатньо білоруського та українського прецеденту для того, щоб США активно тиснули на Російську Федерацію?
Артур Колдомасов: Це залежить від того, як хто сприяє поняттю активного тиску. Російська сторона сприймає будь-яку конструктивну критику у свій бік як тиск. Тут все залежить від цієї тонкої грані розуміння сили цього тиску.
Дуже багато залежить від тих команд, які вестимуть разом із цими лідерами переговори. Це кропіткий процес, який вимагає довготривалої підготовки, тонкої психологічної роботи. Відповідно, США теж отримали можливість зробити цей тиск максимально непомітним, але для цього вони мають докласти зусилля — чітко провести червоні лінії, через які не можна переступати. Результат цих перемовин залежатиме від того, чи зможе американська сторона чітко провести ці червоні лінії, чи американська сторона піддасться ілюзіям сильного покращення відносин з РФ.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS