Громадське радіо
В нашій студії історики — очільник архіву СБУ Андрій Когут та аналітикиня Центру досліджень визвольного руху Анна Олійник.
Наталя Соколенко: Які є документи, що свідчать, що Чорнобильська катастрофа пришвидшила розпад Радянського Союзу?
Андрій Когут: Якщо ми подивимось на ті доповідні, які КДБ подавало на Центральний комітет Комуністичної партії після Чорнобильської аварії, то окрім ліквідації аварії та радіологічного забруднення було дві ключові теми: реакція іноземців на те, що відбулось, і реакція населення радянської України.
КДБ в першу чергу намагалося ідентифікувати хто що думає про Чорнобильську катастрофу і проводити з ними інтелектуальні бесіди. Також воно проводило різну інформативну роботу: видання наказів, різних розпоряджень, згідно з яких та чи інша інформація мала бути секретною. І один з таких документів ми опублікували на сайті електронного архіву, де є величезний перелік того, що має бути засекречене і не може бути розголошено.
Наталя Соколенко: Наприклад? От зараз в «ДНР» засекречено, яка кількість дітей відвідують садочки та за якими методичними документами навчаються діти — це відноситься до державної таємниці. А тоді що?
Андрій Когут: Фактично все: інформація про те, яка радіація розповсюджується, що насправді відбувається, які є дієві методи лікування променеві хвороби.
Анна Олійник: В переліку того, що у зв’язку з хворобою потрібно засекретити, був пункт, що новітні ефективні методи лікування променевої хвороби — це засекречене інформація, включно з тим, яка кількість людей є хворими.
В переліку того, що у зв’язку з хворобою потрібно засекретити, був пункт, що новітні ефективні методи лікування променевої хвороби – це засекречене інформація
Анастасія Багаліка: А як же тоді людей лікували?
Андрій Когут: Людей лікували лікарі, але не було поширення інформації, як саме.
Наталя Соколенко: Коли люди зрозуміли, що існує якась брехня навколо цієї катастрофи, як вони реагували?
Анна Олійник: Якщо почитати спогади очевидців, зокрема по Києву, то була історія, коли до моєї мами зателефонував знайомий, який працював у Борисполі, і сказав, що аеропорт переповнений дітьми високопосадовців, які кудись відлітають і всі рейси заброньовані. Тобто від людей все приховувалось, але чутки ширились.
Для того, щоб уникнути якихось панічних настроїв у суспільстві, переслідувались будь-які спроби поширювати інформацію про трагедію, і перші повідомлення про неї з’явилися біля телефонних апаратів, коли люди спілкувалися між собою. Спецслужби всьому цьому намагалися перешкоджати.
Також людям заборонялось тоді масово виїжджати з Києва, були розташовані пропускні пункти на основних дорогах. Є спогади очевидців, які хотіли на вихідні кудись виїхати, і їм довелося об’їжджати ті пости різними дорогами.
Андрій Когут: Мав же відбутися першотравневий парад, і всі сили КДБ були зосереджені на тому, щоб цей парад таки пройшов. Перша спеціальна доповідна КГБ на ЦК Компартії по Чорнобильській аварії з’являється лише 30 квітня, і вона стосується реакції іноземців на трагедію. А 29 квітня в доповідній на ЦК Компартії, яка стосувалася параду, одним із завдань було намагатися ліквідувати всі повідомлення про те, що відбувається в Чорнобилі. Вони проводили моніторинг тих місць, де з’являлись якісь листівки з цього привод.
Наталя Соколенко: Як змінювались суспільні настрої після того, як всі дізнались про аварію?
Андрій Когут: Аварія на Чорнобильській атомній стала поштовхом для більшості населення радянської України, яка засвідчила, що комуністична влада і всі сильні комуністичні служби не здатні контролювати те, що відбувається. І вся ідея мирного атому, того, що Радянський Союз має передову науку та енергетику, зазнала краху, прийшло відчуття того, що «король голий». Це стало початком кінця Радянського Союзу, тому що люди побачили, що ця тоталітарна машина не здатна нормально працювати.
Вся ідея мирного атому, того, що Радянський Союз має передову науку та енергетику, зазнала краху, прийшло відчуття того, що «король голий».
Анастасія Багаліка: Я так розумію, що всі документи, які стосуються причин вибуху реактору, в Україні недоступні?
Андрій Когут: Багато матеріалів є доступними і були опубліковані. Якщо говорити про документи, які зберігаються в архіві СБУ, то це документи не тільки про наслідки аварії та ліквідацію, але й про те, як відбувалося будівництво цієї атомної електростанції. Це також ключ до розуміння того, що і чому відбулось.
Анастасія Багаліка: Існує міф, що ці документи напередодні розвалу Союзу потрапили до Москви, чи це так?
Андрій Когут: Багато є міфів, що ті чи інші документи потрапили з України до Москви перед розвалом Союзу. Потрібно розуміти, що в Москві на цей момент вже була величезна кількість документів, яка стосувалася життя в радянській Україні. Багато процесів, зокрема і ліквідація наслідків Чорнобильської трагедії, координувалися з Москви. В той час як керівництво Києва займалось якимись периферійним завданнями з точки зору Москви, наприклад, евакуацією населення. З нашої точки зору — це було одне з найважливіших і найперших завдань, але з точки зору московського керівництва це було одне з другорядних питань, а ключові питання, по’вязані з тим, чому все відбулося, безпосередні донесення з місця трагедії йшли в Москву.
Дійсно, є багато документів, які знаходяться у Москві, які б допомогли нам зрозуміти краще, що відбувалося, але вони там опинились не тому, що хтось їх вивіз на початку 90-х років, велика кількість документів концентрувалась там із самого початку, тому що Москва була тим центром, який всім керував.