Євген Павлюковський: Які наслідки матиме ця відмова для Росії?
Дмитро Кулеба: Насправді це частина загальної політики РФ, яка сприймає свої міжнародні зобов’язання як меню в ресторані: це беру, це не беру, тут виконую, тут ― не виконую.
У Раді Європи Росія вже реалізовувала цю політику, зокрема ухваливши законодавство, що дозволяє їй не виконувати рішення Європейського суду з прав людини, що є унікальним за своїм характером, тому що це священне зобов’язання усіх членів Ради Європи.
Тому нічого дивного тут не відбулося. Рада Європи ― не військова організація, і карати вона може лише політично. Але інструменти тиску на Росію у неї є.
Ірина Славінська: У РФ, з точки зору легальних рамок, справді є простір для невиконання рішень Кабінету міністрів Ради Європи?
Дмитро Кулеба: Росія не планувала виконувати це рішення, і в нас не було з цього приводу жодних ілюзій, тому що це рішення стосується Криму. Росія думає, що Крим ― це їх найбільша перемога, але насправді це їх найбільша відкрита рана.
Звісно, Росія не робитиме нічого, пов’язаного з визнанням Криму територією України. Це рішення було важливим для нас в іншому сенсі ― воно є черговим підтвердженням, що Крим не зникає з міжнародного порядку денного, і міжнародне співтовариство не забуває про цю проблему.
По-друге, факти, констатовані в цьому рішенні, допомагатимуть нам у судових справах проти Росії як у Міжнародному суді ООН, так і в Європейському суді з прав людини.
Росія все це розуміє, і її реакція на це рішення надзвичайно хвороблива ― достатньо повністю прочитати текст заяви МЗС РФ. Тому вони з ходу його відкидають, бо знають, як ми будемо його використовувати, і що вони нічого не зможуть з ним зробити.
Ірина Славінська: У Ради Європи є інструменти відповіді на таку офіційну позицію Росії?
Дмитро Кулеба: Рада Європи активно використовує інструменти «тихої дипломатії». Це те, про що не пишуть у ЗМІ і не публікують офіційні заяви, але в неї є політичні інструменти впливу на держави.
Я не маю ілюзій щодо того, що Росія піде на поступки щодо Криму навіть під шаленим тиском, але цю ситуацію можна використати для просування інтересів України в Раді Європи і для можливостей Ради Європи тиснути на Росію.
Але ми не маємо розраховувати на виконання цього рішення Росією. Воно важливе в іншому контексті ― у формуванні бази юридичної і політичної відповідальності Росії за порушення нею взятих на себе зобов’язань.
Євген Павлюковський: Таке враження, що Росія навіть іде в наступ, тому що російське дипвідомство повідомило, що ініціює два рішення, спрямованих проти України. Їх вже начебто винесли на обговорення. Зокрема йдеться про Мінський процес і про порушення в Україні прав людини.
Що це може означати для України?
Дмитро Кулеба: Там була дуже проста ситуація. Поки Україна вела консультації щодо рішення про Крим, Росія вірила, що з цього нічого не вийде, що нам не вдасться зібрати необхідну групу держав.
Але ця розслабленість і пихатість підвела їх, тому що коли ми це зробили ― хоча це було дуже тяжко ― вони в останній момент змінили тактику. Голосування за рішення відбулося 3 травня, а тести двох згаданих рішень були розповсюджені лише 28 квітня ― я вперше розказую про це представникам ЗМІ, але щоб ви розуміли загальну картину.
Тобто п’ятниця, 28 квітня ― росіяни в останній момент вкидають в Раду Європи проекти рішень. Були вихідні, тому ніхто ці рішення всерйоз не сприйняв, всі розуміли, що це тактичний маневр для затягування процесу і спроби створити умови для пакетного голосування, щоб усі три рішення розглядалися у зв’язці. Але ми цей пакет поламати і проголосували наше рішення окремо.
Наразі я не бачу підтримки російських проектів у Раді Європи. Я вважаю, що вони їх внесли, щоб спробувати зірвати ухвалення нашого рішення по Криму, і щоб коли їх рішення не будуть ухвалені, звинуватити усіх у подвійних стандартах, у небажанні займатися Мінським процесом і т. п.
Це суто російський стиль дипломатії ― шантаж й імпровізація.
Євген Павлюковський: Цей стиль дипломатії може призвести до того, що членство Росії у Раді Європи поставлять під питання?
Дмитро Кулеба: Ні, це питання не є на порядку денному. Наразі у Раді Європи домінує думка, що так, Росія погана, дуже важка, руйнує принципи і цінності цієї організації, але краще мати її всередині організації і хоч якось впливати на неї, ніж повністю втратити контроль.
Ірина Славінська: Те, що РФ відмовляється виконувати рішення Комітету Міністрів Ради Європи ― це нічого не означає для самого рішення?
Дмитро Кулеба: Абсолютно. Рішення залишається чинним, за нього проголосувала абсолютна більшість держав-членів, воно зберігає свою легітимність і буде активно використовуватися Україною для захисту національних інтересів.
0