КМДА
У рубриці «Реформи своїми руками» – про те, як активні громадяни змінюють країну. Говоримо з обома сторонами конфлікту.
В нашій студії громадський активіст Філіп Альїд, який знає про те, як проходив конкурс на начальника Департаменту молоді і спорту КМДА.
Філіп Альїд: Раніше в Києві був підрозділ КМДА, а саме Департамент освіті, сім’ї, молоді і спорту, але приблизно півроку тому було вирішено виокремити управління молоді та спорту і створити окремий департамент. Тому що поруч з освітою на молодь та спорт виділяють грошей менше, а зараз це робиться, що більше уваги звернути на спорт.
А через те, що виокремили, потрібно визначити, хто буде керівником департаменту, відповідно, потрібно провести конкурс. Я дізнався про цей конкурс і цю вакансію, і подумав – чому б і ні, адже саме спортивна тематика мене загалом цікавить найбільше.
Отже, я подав документи. І буквально на другий день я отримав інформацію, що у КМДА були здивовані і не знали, що робити.
Василь Шандро: Чому? І звідки у вас така інформація?
Філіп Альїд: Тут така ситуація, що на державну службу рідко потрапляють нові люди, зазвичай є якийсь сталий кістяк людей, і всі розуміють, хто очолить ту чи іншу позицію. І не тому, що в нас все корумповане, а банально мало бажаючих. І от на цю посаду було всього троє бажаючих, адже ця інформація не є загальнодоступною.
Проблеми почалися під час конкурсу. Один з перших етапів є здача тестування на знання законодавства України. Я не скажу, що розбираюся ідеально в законодавстві, але вже був державним службовцем і за фахом юрист, тому для мене це не складно. Але коли я складав цей тест, то з 40-ка питань мені система показала, що я відповів правильно лише на 23 питання. Я не міг зрозуміти, у чому справа, адже питання були легкі, я знав на них відповіді.
Я зателефонував у Національне агентство з питань національної служби, аби попросити їх сказати, на які саме питання я відповідав правильно, а на які – ні. Вони повідомили, що мінімум 6 питань взагалі не було зараховано. В решті конкурс був визнаний таким, який не відбувся, і Національне агентство з питань національної служби порадило КМДА оголошувати повторний конкурс, що і відбулося 17 травня.
17 травня було оголошено новий конкурс, я знову подався. І знову на цей конкурс подалися всього три кандидати, ті самі, що і були в перший раз. Цього разу технічних збоїв не було, я відповів на 36 питань з 40-ка. Наступний етап, до якого ми всі пройшли – це ситуаційні завдання. Як це відбувається? Ми приходимо до конкурсної комісії, нам всім трьом дають однакові три завдання, на вирішення яких дають три години. Блокується доступ до інтернету, надається тільки доступ до нормативної бази. Після того, як ми це написали, ми здали наші відповіді, не підписуючи їх. Це створюється ніби для того, щоб конкурсна комісія не знала, де чия відповідь, і оцінювала за відповіддю, а не за особистістю. На перевірку дано було 2 дні, і так вийшло, що ці завдання успішно склав тільки кандидат Гутцайт Вадим Маркович, який на той момент був виконуючим обов’язки Департаменту молоді і спорту. Конкурсна комісія оголосила його переможцем.
Мені було, як мінімум, цікаво, а що ж такого написали мої конкуренти, чого не зміг написати я. Я зробив запит на інформацію, аби мені надали ці відповіді, що вони і зробили. Вже в першу хвилину прочитання відповіді переможця я був здивований, тому що я не міг зрозуміти, як можна за дві години написати роботу в такому гарному академічному стилі, це виглядало як майже наукова стаття. Я зайшов у Google, прописав з його роботи буквально 5-6 слів, і одразу випадає перше посилання на наукову статтю на тему першого питання. Співпадало вже не 5-6 слів, а 5-6 абзаців, причому включно з орфографією.
Я перевірив всі три завдання цього кандидата, і всі три відповіді були знайдені мною у наукових статтях в Інтернеті. Тобто плагіат. Щоб перевірити остаточно, я скористався програмою, яка дає змогу перевірити текст на плагіат. Коли я вніс до цієї програми роботу переможця, я виявив понад 30% абсолютно ідентичного плагіату. І тут виникає питання: чи може людина написати півтори сторінки аркушу А4 ідентичного тексту з іншими науковими статтями, не маючи доступ до інтернету?
Чи може людина написати півтори сторінки аркушу А4 ідентичного тексту з іншими науковими статтями, не маючи доступ до інтернету?
Тетяна Трощинська: Ми це питання поставили самому переможцю конкурсу Вадиму Гутцайту. Ось що він відповів.
Вадим Гутцайт: До всіх випробувань у своєму житті я завжди ставився відповідально. Так, для того, щоб стати олімпійським чемпіоном, я наполегливо працював 10 років. Зараз метою моєї діяльності є розвиток спортивної та молодіжної галузі в місті Києві, а саме – стати керівником новоствореного Департаменту молоді та спорту КМДА. Для досягнення цієї мети я готувався протягом року. Я щодня наполегливо працював. На мою думку, конкурс був проведений прозоро, та до виконання завдань я поставився з повною відповідальністю.
Тетяна Трощинська: Бачите, пан Вадим переконує, що він вчив на пам’ять майже рік.
Філіп Альїд: Це просто смішно, адже завчити на пам’ять всі наукові статті на тематику фандрайзингу і спорту, які видавалися протягом 10 років, неможливо. Адже пан Вадим стверджує, що він не знав питань заздалегідь, значить вчив все підряд. З іншого боку, це образливо, що нас тримають за ідіотів.
Але я звернувся з офіційними заявами до Національної поліції, прокуратури та депутатів КМДА, які погодилися провести службове розслідування, адже всі депутати казали, що тут є відверте порушення і плагіат. Вони прийняли рішення написати лист до Кличка про проведення прозорого ефективного розслідування цієї ситуації.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
0