Чи можна потягнути до суду «Квартал 95» за гомофобські жарти?
У новорічну ніч студія «Квартал 95» на святковому концерті продемонструвала номер, який викликав обурення у частини громадян України через прояв гомофобії у гуморі
«Квартал 95» відіграли сцену на пародію відомої казки Олексія Толстого «Золотий ключик чи пригоди Буратіно», де актор, який грає Буратіно, виявився представником ЛГБТ спільноти. І сенс «гумористичного» номеру полягає в тому, що весь час колеги-актори звертаються до Буратіно принизливо, придирливо, зневажливо, відмовляючись грати з ним, стояти поруч, а Тато Карло взагалі заявляє: «Ви мені вибачте, але стругати такого сина я не буду». Все це відбувається під веселий сміх аудиторії в залі.
Згодом студія «Квартал 95» вибачилися за такий специфічний гумор та видалила з усіх офіційних версій цей номер. Крім того, свої вибачення приніс і телеканал 1+1.
Чи цього досить?
Сьогодні біля телеканалу 1+1 відбулася акція «За гумор без дискримінації».
В нашій студії правозахисниця, співорганізаторка акції «За гумор без дискримінації» Софія Лапіна та медіаюрист Максим Дворовий.
«Ми не можемо говорити про те, що «Квартал 95» вибачився, тому що це був просто коментар під поїм постом, тобто ніякої офіційної позиції у себе на Фейсбуці чи інших ресурсах вони не висловлювали. І не можна сказати, що вони вибачалися, тому що вони написали: «….вам могло здатися те, що ви побачили». Я не вважаю це за ва вибачення, вони не визнали свій номер гомофобним.
По-друге, вони видалили лише одне відео, більшість відео видалив YouTube, тому що ми на них скаржилися.
1+1 принесли свої вибачення, але лише у Фейсбуці, а люди, які дивилися телебачення і не користуються Фейсбуком, цих вибачень не побачили.
Тому метою акції було підняти цю проблему, ми хотіли, щоб цю акцію зняли інші засоби інформації, ми хотіли показати суспільству, що проблема є, і ми намагаємося з нею боротися. Нашою метою також було те, щоб вийшли представники телеканалу 1+1, але вони так і не вийшли», – розповіла Софія Лапіна.
За словами медіаюриста Максима Дворового, в Європейському суді з прав людини вже був прецедент, коли були засуджені гомофобні висловлювання, що переважувало свободу вираження поглядів.
«В Європейському суді з прав людини було прийнято одне рішення у 2012-му році. Це справа «Вейдаланд проти Швеції», в якій судом було висловлено думку, що право заявників, гарантоване статтею 10 Конвенції, не було порушене, тобто їхня свобода вираження поглядів не була порушена. Заявники прийшли до школи, де навчалися неповнолітні, і в локери розкидали брошури, в яких писали про те, що представники ЛГБТ-спільноти є причиною ВІЛ-СНІДу, донесіть це своїм вчителям, розкажіть їм правду. В Швеції цих заявників було засуджено до штрафу в 2 тисячі євро, вони пішли оскаржувати це до ЄСПЛ як порушення їхніх прав на свободу вираження поглядів, де Європейський суд заявив, що незважаючи на ті виміри дискримінації, які містяться в класичних документах Ради Європи та ООН, гомофобію теж варто розглядати як один з тих вимірів, стосовно яких може існувати мова ворожнеча. І ці категорії – національна, расова, релігійна – мають тлумачитися набагато ширше, з огляду на обставини часу, і вони не мають виключати інші групи, які можуть бути жертвами мови ворожнечі. Зваживши на те, що це були неповнолітні діти, і їм ці брошури закидали в зачинені локери, тобто вони не мали змоги оминути цю інформацію, Європейський суд сказав, що засудження цих шведських заявників було необхідним в демократичному суспільстві, тому не порушувало статті 10.
І це рішення ЄСПЛ може лягти в основу інтерпретації нашими державними органами та нашими судами певних положень. В контексті телеканалу 1+1 це положення про телебачення та радіомовленння, які забороняють використання телеорганізаціями розпалювання національної, расової чи релігійної ненависті. Адже наші судові органи пішли б буквально тлумачити ці три підстави і казати, що це була не національна, расова чи релігійна ненависть.
Тому я б говорив не про судові перспективи цієї справи, а це має бути звернення до Нацради з питань телебачення і радіомовлення», – заявив Максим Дворовий.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.