«Громадське радіо»
Ситуацію коментує доктор юридичних наук, експерт РПР (Реанімаційного Пакету Реформ) з судової реформи Михайло Жернаков.
«Понад 1000 справ стосовно люстрованих посадовців сьогодні призупинено до рішення Конституційного Суду щодо люстрації. Це свідчить про те, що судді бояться приймати самостійні рішення, адже жодної процесуальної необхідності зупиняти ці процеси немає. Розглядати дані справи вартувало б без прийняття рішення Конституційного Суду у даному питанні. Це, фактично, уникання суддями свого прямого обов’язку чинити правосуддя», — переконаний експерт.
Тетяна Трощинська: Що означає сама ідея скасувати рішення про люстрацію?
Михайло Жернаков: Це вже не вперше, а втретє чи навіть вчетверте, коли Конституційний Суд намагається ухвалити остаточне рішення щодо люстрації. Кажуть, що проект рішення, який вже гуляє Інтернетом, вже з тиждень як існує. Не хочу нічого стверджувати, але Єгор Соболєв у фейсбуці написав, що це, власне, було платою за голосування Опозиційним блоком за зміни до Конституції, без голосування якого, як відомо, їх би не було ( бо проголосувало 38 представників Опозиційного блоку, а голосів було 335).
Закон про люстрацію забороняє, фактично, представникам попередньої влади займати посади у державній службі — це дуже незручно для представників саме цієї політичної сили. Можливо, річ у цьому. А, може, це й просто через необхідність ухвалити остаточне рішення, адже за регламентом Конституційного Суду вже давно всі строки минули, а справа й досі висить у повітрі.
Тетяна Трощинська: Венеційська комісія сказала, що Україна має право проводити люстрацію, хоча це приниження у правах якоїсь частини людей. Правильно так тлумачити?
Михайло Жернаков: Треба розрізняти, що таке права людини, а що таке, коли чиновнику просто не дали перебувати на посаді в подальшому. Його не обмежили в праві пересування, голосування, власності і т.п. Тому, коли говорять про наступ на права людини, про те, що люстрація є чимось страшним, — це не відповідає дійсності. Якщо ти хороший спеціаліст — знайдеш себе у приватному секторі, в бізнесі, де завгодно.
Серед юристів немає одностайної думки щодо оцінки цього закону. Але серед громадських експертів є усталене переконання про необхідність люстрації. І це нормальний процес.
Тетяна Трощинська: Чим тоді може керуватися Конституційний Суд з правової точки зору? Чи є процедурні речі, за які можна зачепитися?
Михайло Жернаков: Це була б непогана дискусія, якби наш Конституційний Суд діяв повністю як Конституційний Суд. Ваше питання лежить в площині юридичної логіки і саме нею він має керуватися, однак керується зовсім не цим. Якщо кілька суддів є фігурантами кримінальних проваджень, то про що ми можемо взагалі говорити?
Василь Шандро: Якщо така ініціатива є, то чи не свідчить це про те, що люстрація є плідною?
Михайло Жернаков: 800 випадків люстрації — це не 8 і не 80. По-друге, це заборона топ-посадовцям часів Януковича продовжувати керувати країною. Ця тема не була б такою важливою, обговорюваною, якби не мала значення.
Вона є символічною: якою б недосконалою не була, це все ж хоча б якесь встановлення справедливості з часів Януковича.
Тетяна Трощинська: Генпрокурор Юрій Луценко заявив, що звертатиметься до БПП, щоб вони ініціювали новий, ще жорсткіший закон про люстрацію. Але для суспільства це не є добрим сигналом.
Михайло Жернаков: Мало того, це навіть не є юридично можливим способом. Конституційний Суд не скасовує окремі норми закону, а далі можна приймати ті самі. Він визначає, що ті чи інші механізми суперечать Конституції. Тому приймати подібний закон юридично неможливо.
Тетяна Трощинська: За умови скасування люстрації люди, яких було люстровано, напевно, подаватимуть у суд, позиватимуться з тим, щоб їх поновили на роботі та виплатили моральні компенсації.
Михайло Жернаков: Більше того, понад 1000 справ стосовно люстрованих посадовців сьогодні призупинено до рішення Конституційного Суду щодо люстрації. Це свідчить про дві речі.
По-перше, судді бояться приймати самостійні рішення, тому що жодної процесуальної необхідності зупиняти ці процеси немає. Розглядати дані справи вартувало б без прийняття рішення Конституційного Суду у цьому питанні. Це, фактично, уникання суддями свого прямого обов’язку чинити правосуддя.
Якщо ця тисяча поновиться на посадах, це стане сигналом для решти. Стане також маркером того, що реванш регіоналів не тільки триває, але й завершився.
Леонід Ємець дуже влучно сказав з цього приводу, що якщо ми скасуємо люстрацію, це означатиме дві речі. Перше — визнаємо можливість Льовочкіна, Бойка, Вілкула і решти обіймати посади в органах виконавчої влади аж до прем’єр-міністра. Друге — звинувачуємо людей, які активно протидіють такій можливості, аж до відкриття кримінальних проваджень щодо тиску на суд. За такою логікою у нас найбільші злочинці — Соболєв, Ємець та Тетяна Козаченко. Щось мені з такою логікою не зрозуміло.