Чи проголосують нардепи за зміну виборчої системи? Коментує екс-член ЦВК

У листопаді цього року парламент у першому читанні проголосував за Виборчий кодекс. Законопроект N3112-1 був проголосований на грані фолу – 226-ма голосами. Він пропонує введення пропорційної системи з регіональними партійними відкритими списками. Чи вдасться Україні провести велику виборчу реформу? Про це говоримо екс-членкинею Центральної Виборчої Комісії Мариною Ставнійчук.

Марина Ставнійчук: Якщо би йшлося про велику політичну реформу, то зміна виборчого законодавства була б однією з ключових вимог, застережень великої політичної реформи. Тому що виборче законодавство моделює політичну систему країни, систему парламентаризму, врядування по великому рахунку в цілому. Завжди виборче законодавство називається модельним для політичної системи.

Любомир Ференс: В листопаді парламент проголосував у першому читанні виборчий кодекс, який був внесений у парламент ще в 2015 році. Ви сказали, що парламент проголосував на грані фолу. Прокоментуйте законопроект, будь ласка, чи він справді допоможе українському суспільству?

Марина Ставнійчук: У цих політичних сил, які сьогодні знаходяться при владі, у влади в цілому, немає політичної волі на зміну виборчого законодавства. Цю відсутність волі демонструють всі сили, які представлені в парламенті. Всі вони декларують для народу, що за пропорційну систему (рідко хто говорить, що він прихильний до мажоритарної чи змішаної системи), але їхні реальні кроки показують, що вони практично всі підтримують змішану систему, бо вона зручна, насамперед для влади. Проект виборчого кодексу, який був зареєстрований ще тоді, так, дійсно, він, я вважаю, випадково у свій час був підтриманий вже в листопаді цього року. За два тижні були відхилені всі закони, які були зареєстровані у парламенті щодо парламентських виборів, в тому числі за пропорційною виборчою системою. На момент голосування у парламенті залишились два кодекси. Перший був зареєстрований Валерієм Писаренком. Я так розумію, пан Парубій і компанія народних депутатів дуже поспішали впродовж двох тижнів зареєструвати свій альтернативний законопроект, і навіть не спромоглися бодай швидко проаналізувати його положення і актуалізувати його текст, порівняно з тим текстом, який ми голосували в 2008 році. Те, що було актуально тоді, є застарілим, неактуальним, непрофесійним вже в 2017. Парламент чисто випадково проголосував через відсутність політичної волі у влади на зміни до виборчого законодавства. Я далека від думки, що у найближчий період склад цього парламенту проголосує за нові виборчі правила, тим більше за текст виборчого кодексу, який він ухвалив у першому читанні. Тут є і відсутність політичної волі, попри публічне декларування прихильності до пропорційної виборчої системи. Але і сам текст давно не відповідає сучасним виборчим стандартам.

Змішана система виборів зручна насамперед для влади

Любомир Ференс: У чому не відповідає?

Марина Ставнійчук: Кожна з виборчих процедур у цьому кодексі є застарілою. Скажімо, візьмемо питання організації виборів і виборчих комісій. Давно, ще на початку 2000 років я писала про таку негативну тенденцію, яка властива лише українській організації виборів: величезна заполітизованість роботи організаторів виборів. Мало того, що за пропорційним певним представницьким порядком формується склад ЦВК, начебто всі позапартійні, але ми бачимо, наскільки заангажований політично склад теперішньої ЦВК – значить, політично вони влаштовують. Нинішня влада вже понад 3,5 років дає повноваження, можливість цим людям працювати. Вже не говорячи про територіальні, окружні, дільничні виборчі комісії, де політизація цих комісій є основним недоліком і ризиком, який доволі часто ставить на межі зриву ті чи інші виборчі процеси. Ми пропонували таким чином: партії можуть брати участь у виборах, контролювати вибори і їх чесність, але організаторами виборів мають бути професійні люди, які дають можливість значно меншим людським трудовим ресурсом провести більш якісні виборчі компанії.  

Вплив на чисто організаційний, адміністративний процес політичної складової нікуди не дівається. Далі – державний реєстр виборців. У 2008 році цей реєстр лише почав функціонувати, величезні у нас ще тоді відбувалися бої. Я наполягала на тому, що державний реєстр має бути дуже серйозно захищений, не має функціонувати як звичайний список виборців в електронному вигляді. А має бути як реєстр, повинна бути така програма, яка дає можливість оновлення в онлайновому фактично режимі. Якщо ви набули віку 18 років, що можете голосувати, значить ви одразу повинні потрапити в цей реєстр. Але з часу 2007-2008 року пройшло 10 років, до закону про державний реєстр було внесено більше 10 змін, які, в принципі, на теперішній час привели держреєстр у режим функціонування як реєстру. А там (в законопроекті про вибори, проголосованому у листопаді) залишилися правила десятилітньої давності. Я розумію, що спитати з пана Парубія. Але, даруйте, питання вже престижу парламенту, престижу депутатського корпусу. Якщо ви вносите відповідний законопроект – ви не можете брати лахміття старе, яке 10 років назад було написане, і з усіх екранів телевізорів афішувати його як найкращий документ, який відповідає європейським стандартам. Теж  саме відбувається з процедурами передвиборної агітації, а також з процедурами встановлення результатів голосування на виборчих дільницях, територіальних чи окружних виборчих комісіях. 

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі