Чи пройшли київські суди перевірку на інклюзивність? Результати моніторингу

• Що ми маємо на увазі, коли говоримо про доступність суду? Коли ми говоримо про право на справедливий суд, мало хто задумується, що в Україні є величезна група маломобільних людей, які просто не можуть скористатися судом, бо не можуть туди зайти. Ми вирішили перевірити такий стандарт: а як взагалі можна зайти в суд.
• Що означає доступ для маломобільних груп? Часто здається, що це тільки люди, які користуються колісними кріслами, а тому людина, яка не користується ними, вважає, що державою все зроблено, бо нібито є пандус. Але пандуси часто встановлюються не під потрібним кутом і людина, яка користується колісним кріслом, взагалі ніколи не зможе скористатися таким «пандусом». Також ідеться про інші групи населення: люди похилого віку, батьки з візочками, чи пристосовані суди до того, щоб батьки з маленькими дітьми, яких потрібно пеленати, могли скористатися вбиральнею в суді, чи пристосовані для нечуючих та незрячих.
• По-перше, більшість будівель українських судів, особливо київських, ніколи не будувалися саме для судів. Лише будівля Апеляційного суду Київської області на Володимирській будувався для суду. По-друге, більшість цих будівель не будувалися інклюзивними.
• Велика проблема полягає в тому, що ці будівлі потребують капітального ремонту, з іншого боку — вони часто розташовані в колишніх прибуткових будинках, тобто мають певну архітектурну цінність. Для того, щоб їх переплановувати, потрібно дуже багато дозволів.
• Зокрема ми виявили, що в жодному суді Києва немає спеціального апарату, що може передавати сигнали в слухові апарати людині, яка користується таким, щоб вона могла почути потрібну інформацію в суді.
• Було багато складнощів, але, з іншого боку, це була класна акція, а судова адміністрація пішла нам назустріч. Вони підтримали цю акцію, телефонували нам. У деяких судах їхні працівники допомагали нам проводити моніторинг.

Більше про результати моніторингу слухайте в повній версії розмови в доданому звуковому файлі.