Чи примушують Україну до реформ міжнародні фінансові організації?

«Думаю, це підготовчий візит, щоб нагадати, по-перше, що Світовий банк готовий співпрацювати з Україною і кредитувати Україну. А також заявити про те, що Україні потрібно зробити, щоб розраховувати на гроші Світового банку», — говорить Олександр Паращій, економіст, керівник економічного департаменту інвесткомпанії «Concorde Capital».

 

Василь Шандро: Однією із топ-новин сьогоднішнього дня, зокрема економічної галузі, є візит до України голови Світового банку Джима Йонга Кіма. Певною мірою можна підбивати певні підсумки за результатами візиту. З того, що подають ЗМІ, головою було сказано звичні речі, які ми чуємо від західних гостей: що треба робити реформи і боротися з корупцією. Що для себе відзначили ви? Чи було сказане щось нове і важливе?

Олександр Паращій: Нове і важливе було до візиту пана президента Світового банку. Ми дізналися від Національного банку України, що, можливо, наступного року Світовий банк після певної перерви дасть Україні кредит на півмільярда доларів. Мабуть, візит пана президента пов’язаний саме з цією можливою подією.

Ірина Славінська: Можливо, не всі розуміють, що це за інституція Світовий банк.

Олександр Паращій: Світовий банк є однією з міжнародних фінансових організацій, яка надає фінансову підтримку країнам, економікам і навіть бізнесам. Наприклад, минулого року Світовий банк відкрив кредитну лінію, фактично надав кредит нашій найбільшій компанії «Нафтогаз України». Також вони фінансують інші сфери економіки. Наскільки я пам’ятаю, загалом на сьогоднішній день Світовий банк надав різних кредитів та іншої фінансової підтримки Україні на три мільярди доларів.

Ірина Славінська: Це ті кредити, за які доведеться розраховуватися поколінню дітей та онуків, чи йдеться про швидше погашення, а тоді — з яких джерел?

Олександр Паращій: Це не тільки кредити нашому уряду, це кредити бізнесу (як я сказав, кредит «Нафтогазу». Це не МВФ, фінансування Світового банку для України є набагато меншим. МВФ на сьогодні ми винні десь 13 мільярдів доларів. Інвестиції Світового банку дещо скромніші, але розуміємо, що Світовий банк, як МВФ, ЄБРР йдуть у зв’язці і в них дуже схожий порядок денний. Вони всі хочуть, щоб Україна, як мінімум, повернула ті гроші, які вони дають. Для цього Україна повинна добре працювати і виконувати план дій, у тому числі, робити реформи.

Василь Шандро: Чому важливий цей візит до України, чи є це певною ревізією, перевіркою?

Олександр Паращій: Так, я думаю, це є перевіркою і певним сигналом. По-перше, сигналом про те, що нам довіряють і з нами хочуть працювати. З іншого боку, це таке застереження, тому що ми бачимо, що, наприклад, співпраця з МВФ вже відкладається. Ще два місяці тому наш уряд чекав два транші від МВФ в цьому році, зараз не чекають жодного. Це говорить про те, що ми дуже відстаємо по програмі співпраці, точніше по тим реформам, які необхідні не МВФ, не Світовому банку, а, в першу чергу, нашій економіці і нашим людям.

Дзвінок слухача. Сергій Російськомовний, Київ. А який гарантований державою зовнішній борг України? І чи гряде дефолт?

Олександр Паращій: Гарантований державою борг на сьогодні складає приблизно 75 мільярдів доларів. Очевидно, це немало (до 80% від нашого ВВП). Поки борг ми можемо обслуговувати. Його повертати не завтра, він приблизно розбитий на 15 років. Але повертати його треба. Не обов’язково ми будемо повертати з власної кишені: всі країни замість того, щоб повертати борг, як правило, повертають з грошей, які вони знову запозичили. Якщо економіка росте, нам завжди будуть готові давати гроші. Звичайно, якщо ми не будемо виконувати план реформ, загальмуємо в нашому розвитку і економічному зростанні, всі будуть вимагати повернення боргів, бо нам ніхто не буде довіряти.

Наш секрет успіху — це реформи і швидке економічне зростання

Щодо дефолту, то він у нас був у 2015 році і ми його в принципі пережили з мінімальними втратами, це не дефолт 1998 року, коли була справді криза. Можуть бути проблеми з поверненнями зовнішніх боргів, наприклад, у 2020 році. 2019 рік у нас дуже інтенсивний з точки зору політики, можливо, нам не будуть готові давати в цей рік у борг. Проблеми можливі. Але поки ми бачимо, що Україна спокійно залучає борги, в цьому році ми залучили на вільному ринку три мільярди доларів, у наступному році, думаю, з цим теж не буде проблем. Поки що можливість гасити борги за рахунок нових у нас існує.

Дзвінок слухача. Григорій, Львів. У мене два запитання. Перше — продаж землі. Ніби, міжнародні організації виставляють нам таку умову. А друге — наскільки ефективно ці мільярди використовуються, нам кожен рік дають мільярди, а ми тільки бідніємо?

Олександр Паращій: Ми знаємо, що про обов’язковість земельної реформи говорить і Світовий банк, і МВФ. І це не їх забаганки. Вільний обіг землі сільськогосподарського призначення — це міжнародна практика. У нас всього кілька країн у світі не мають вільного обігу землі, і це дуже відсталі країни. Ми не повинні бути в цьому списку, бо це дуже сильно обмежує нашу інвестиційну привабливість.

Поки ми розуміємо, що нема концепції земельної реформи. Є кілька законопроектів, очевидно, не можна буде просто завтра відкрити ринок землі. Очевидно, нам усім потрібно зрозуміти, скільки насправді коштує та земля, бо ми чуємо різні оцінки. Тому, думаю, спочатку держава має почати розпродавати ті землі, які є в державній власності (а там немало землі, кілька мільйонів гектарів), після цього ми можемо побачити справжню вартість землі. Тоді люди самі будуть вирішувати, чи готові вони по цій ціні віддати землю. 

Дзвінок слухача. Володимир, Кіровоградська область. Наші банки дають кредити під заставу, під яку заставу дають кредити МВФ і Світовий банк?

Василь Шандро: Наприклад, у країни 100 мільярдів боргу і в скарбниці нема чим це віддати, що тоді?

Олександр Паращій: Насправді, ні Світовий банк, ні МВФ не вимагає жодної застави за ті кредити, які він надає. Можливо, він вимагає чогось більшого. Наприклад, реформи, антикорупційний суд, новий закон про приватизацію, реалістичний бюджет на 2018, адже від цього залежить, чи зможемо ми повернути гроші.

Дзвінок слухачки. Оксана, Київ. Хотіла би уточнити, як звітують наші владоможці, які отримують ці кредити? Куди вони їх направляють, що з цього отримує Україна? Можливо, цим повинні зайнятись антикорупційні органи, якщо нема ніякої підзвітності?

Олександр Паращій: Якщо говоримо про МВФ, то з початку 2015 року він надав нам приблизно 7 мільярдів доларів кредитів. Можна сказати, що всі ці гроші зараз лежать на рахунках Національного банку України, вони нікуди не ділися, пішли на так зване поповнення наших золотовалютних резервів. Це така гарантія фактично стабільності нашої валюти. Якби міжнародні організації не надали цих коштів, у нас би був зовсім інший курс гривні.

Пам’ятаємо, що з 2010 до 2013 наш уряд витратив близько 30 мільярдів доларів на підтримку гривні, фактично вони «проїли» ці гроші, в тому числі це були і гроші МВФ, в тому числі гроші, зароблені нашими експортерами. Зараз політика нашого уряду більш зважена, вони накопичують ці гроші, щоб показати світу, що в гривні є якась гарантія. Гроші, які ми отримали від МВФ, виступають саме такою гарантією.

Василь Шандро: Інколи з різними міфами і стереотипами говориться про те, що реформи нам ледь не нав’язують світові міжнародні фінансові організації. Наскільки відповідає дійсності, що без цього «батога» з Заходу ми би не урухомлювали реформи?

Олександр Паращій: У нас є приклади реформ, які ініційовані не нашими міжнародними партнерами, і це дуже бобре. Але так, більшість реформ, 100% усіх болючих реформ: пенсійна, реформа, фінансового сектору, банальна приватизація — все це ми робимо фактично під примусом міжнародних фінансових організацій. Не тому, що вони від нас хочуть землю чи щось, вони хочуть за вуха нас притягнути до міжнародних стандартів. Поки що, на жаль, ми залишаємось країною третього світу. Подивіться на наші міжнародні кредитні рейтинги. Вони в нас набагато нижчі за Нігерію, за Казахстан, Таджикистан.

Василь Шандро: Чому це важливо і що б було, якби нам не давали цих грошей? Як це впливає на кожного з нас?

Олександр Паращій: Якщо говорити про МВФ, то це нам дає певну впевненість у відносній стабільності національної валюти. Якщо говоримо про співпрацю з Міжнародним банком чи з ЄБРР, то це дає можливість для інвестицій, створення нових робочих місць, збільшення заробітних плат, добробуту, зростання ВВП, яке, будемо сподіватись, призведе до зростання зарплат, пенсій і загального добробуту.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.