Чи скасують стипендії студентам та аспірантам?

Фінансування стипендій обговорюємо з заступницею міністра освіти і науки Інною Совсун, експертом центру CEDOS Єгором Стадним і виконавчим директором Центру економічної стратегії Глібом Вишлінським

Ведучi

Тетяна Трощинська,

Андрій Куликов

Гостi

Інна Совсун,

Єгор Стадний,

Гліб Вишлінський

Чи скасують стипендії студентам та аспірантам?
https://static.hromadske.radio/2016/08/hr_hh_2016-08-12-stupendii.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/08/hr_hh_2016-08-12-stupendii.mp3
Чи скасують стипендії студентам та аспірантам?
0:00
/
0:00

Тетяна Трощинська: Громадське радіо спробувало розібратися, що відбуватиметься зі стипендіями і чи справді їх планують скасувати. Першоджерелом такої новини був перший відеоблог міністра фінансів Олександра Данилюка, який з’явився у YouTube кілька днів тому. Ось, що міністр говорить про стипендії:



Олександр Данилюк: В новинах проскочила і швидко поширилася новина, що ніби то Міністерство фінансів скасувало стипендії. По-перше, Міністерство фінансів не має повноважень скасовувати стипендії, як воно не має повноважень і призначати стипендії.

Насправді, ми запропонували Міністерству освіти і Міністерству соціальної політики перейти на європейську практику, коли стипендії не платяться усім, а діляться на дві складові. Перше – це академічні стипендії для обмеженої кількості студентів, як інструмент мотивації краще вчитися. Це має бути не просто стипендія, а нагорода. І друга складова – соціальна, стипендія, яка насправді є підтримкою тих студентів, які найменш захищені соціально. Це можуть бути діти з інвалідністю, діти з малозабезпечених родин, тобто ті верстви, які ми, як держава, зобов’язані підтримувати.

Тетяна Трощинська: Щоб з’ясувати, що думає з цього приводу міністерство освіти і науки, наша колега Ірина Славінська поговорила з заступницею міністра Інною Совсун:



Інна Совсун: Міністерство освіти і науки останніх роки два працює над реформою фінансування вищої освіти загалом. У цій реформі, вочевидь, неможливо оминути питання стипендії, тому що стипендії – це 40% від обсягу фінансування вищої освіти.

Підхід, за якого академічні стипендії надають найкращим, а соціальні – тим, хто без стипендії не зможе прожити, він вписується у запропоновану реформу фінансування. Але це має бути не єдиний компонент реформи. Тут необхідний комплексний перегляд, а не просто спроби зекономити на стипендійному забезпеченні. Ми переконані, що чинну модель потрібно міняти, водночас потрібно робити і інші кроки, щоб фінансування, яке виділяється зараз на вищу освіту використовувалося ефективніше в контексті розвитку, щоб гроші скеровувалися на оновлення лабораторій, закупівлю обладнання.

Це питання, яке буде вирішуватися на рівні парламенту і залежатиме від домовленостей в уряді. Закордонні експерти, які з нами спілкувалися, наголошують, що для реформи фінансування в освіті потрібно кілька років. На кінцевому етапі вона приймається Верховною Радою і саме парламент вирішує, якою буде норма закону, що визначатиме стипендійне забезпечення. Отже без рішення Верховної Ради будь-які зміни тут неможливі в принципі.

На сьогодні на стипендійне забезпечення ми витрачаємо близько 4-4,5 мільярдів гривень щороку. Якщо зменшити частку тих, хто отримує академічну стипендію, а зараз це близько 70% усіх стипендій, то економію, яка утвориться, на моє переконання, необхідно скерувати на розвиток ВНЗ: закупівлю обладнання, оновлення лабораторій і мотивування найсильніших викладачів через зарплати.

Тетяна Трощинська: Про міжнародний досвід у реформах фінансування освіти ми поговорили з експертом центру CEDOS Єгором Стадним. Першим запитанням було, те, наскільки стипендії мотивують студентів вчитися.

Єгор Стадний: Ми маємо близько 4,8 мільярдів гривень на фінансування стипендій. З них майже 1 мільярд – соціальні стипендії, решта – академічні, які покликані мотивувати. На практиці ж академічну стипендію отримує студент, що має 71 і вище бал зі 100. Це призвело до того, що близько 80% бюджетників денної форми отримують стипендії. Мотивації вчити на «відмінно» вони не мають ніякої.

Це неприпустима ситуація для країни, що має бюджетні проблеми. Ці 4 мільярди гривень витрачаються без максимального ефекту, який міг би бути. І ще майже мільярд йде за довідками про інвалідність, сирітство, чорнобильство.

Тетяна Трощинська: Ці довідки якось верифікуються чи там можуть бути різні варіанти?

Єгор Стадний: Це велике питання. Наша пропозиція проста. Треба щоб соціальна стипендія була повністю соціальною, а академічна – мотивацією до відмінного навчання.

Треба порахувати, скільки грошей залишиться, якщо з 4,8 мільярда вирахувати стипендії нинішніх студентів. Тому що я сумніваюся, що хтось з депутатів захоче ризикнути відібрати стипендії у тих, хто вже є студентами. І от те, що залишиться і є той люфт для реформи фінансування.

Соціальна стипендія повинна поступово ставати адресною, для малозабезпечених, як це і заявили в Мінфіні. Є поріг доходів, після якого соціальна стипендія вже не нараховується. До цього порогу ми ділимо родини на чотири-п’ять категорій наприклад, щоб менш нужденні отримували меншу стипендію, а більш нужденні – більшу. Далі фактор забезпеченості житлом. Якщо людина з іншого міста, то шанси отримати соціальну стипендію зростають. У мене ще є така мрія, проводити диференціацію стипендій залежно від міста, де знаходиться університет. Бо є міста, де проживання не настільки дороге.

В усій Європі саме соціальна стипендія є основою стипендійного забезпечення, тому що це питання доступу до вищої освіти.

Тетяна Трощинська: Я почитала коментарі до цього повідомлення міністра фінансів і от саме питання про те чи збережеться для людей можливість вчитися, якщо вони не матимуть стипендій і було основним.

Єгор Стадний: У нас стипендії як морська свинка: і не свинка, і не дуже морська. Тобто на них і не живуть, але їх платять. Саме тому маємо враховувати фактор доходів родини, яка утримує студента.

Дуже важливе питання – механізм верифікації довідок, які надаються для стипендії. Механізм верифікації з пенсіонерами показав себе досить добре. Отже питання доступу до вищої освіти ми покриваємо. Тобто, якщо дитина живе в райцентрі чи селі, а за знаннями може навчатися в Києві але батьки не можуть собі цього фінансово дозволити, то як раз соціальна стипендія і вирішить це питання бо це і є доступ до освіти.

Що ж робити з академічними стипендіями? В сусідній Польщі така стипендія називається «стипендією ректора» і нараховується лише 10% студентів. Наприклад у Варшавському університеті її розмір дорівнює приблизно 130 євро на місяць. Тобто різниця між 800 гривнями і 130 євро відчутна і таки мотивувати вчитися краще дійсно можна.

Андрій Куликов: З нами зараз на прямому зв’язку виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінский. Ви обстоюєте твердження, що скасування стипендій не завдасть істотної шкоди і спростовуєте, що такі зміни є соціально несправедливими.

Гліб Вишлінський: Мені видається, що система, яка є зараз є соціально несправедливою. Обмежені ресурси, які є у держави спрямовуються в рівній мірі всім не залежно від їхньої фінансової потреби. Набагато справедливіше було б зважати на матеріальний стан студента і його родини. Також і рівень такої стипендії має бути значно вищим.

Андрій Куликов: А чи не відкриваємо ми цим поле для зловживань? Адже довідки можна підробити. Хіба що надсилати адресно перевіряльників.

Гліб Вишлінський: А іншого варіанту немає. Соціальна допомога не може призначатися без перевірки матеріального становища. Тоді якщо студент дійсно потребує такої стипендії, він пройде за процедурою.

Тетяна Трощинська: Ця реформа стипендійного забезпечення здатна змінити ринок праці?

Гліб Вишлінський: Так, як вони виглядають зараз стипендії навряд чи впливають на рішення студента йти чи не йти працювати. З точки зору ринку праці нам треба дивитися на роздуте держзамовлення на вищу освіту. Рішенням Кабінету міністрів його ще й було збільшено на 12% при тому, що на 6% скорочується кількість вступників за демографічними причинами. Легкість вступу і низька якість призводять до того, що молоді люди замість будувати кар’єру бездумно витрачають 4 роки свого життя.