Чи є сексизм в українських школах?

Письменниця і активістка Лариса Ніцою опублікувала на свой facebook сторінці скандальний пост про опитування, проведене в школах з дозволу МОН. Пані Ніцой обурювалася тим, що в тексті опитування дітей схиляють до думки, що Україна розпадеться на окремі держави і що для збереження політичних і економічних перспектив їй необхідний союз з Росією. В понеділок на допис Лариси Ніцой, який має в інтернеті більше 3 тисяч лайків і 4 тисячі поширень, відреагували у МОН. А тут можна ознайомитися з відповіддю авторів опитування.

Тетяна Трощинська: З’явилося повідомлення про опитування, яке проводилося в школах. Ті, хто переймаються темами дискримінації, відзначають як відверто дискримінаційне запитання про те, чи голосували б ви за жінку президента. А сьогодні вийшло пояснення МОН, де говориться про те, що лист-рекомендацію було відкликано, а такі запитання зумовлені потребою фіксувати те, що відбувається з-поміж школярів. Наприклад поширення сексистських настроїв.

Наскільки ви обізнані з ситуацією? І чи допомагають подібні запитання у фіксуванні настроїв?

Олена Малахова: Ми знаємо про цю ситуацію. Теж читала дискусію. Як і попередню, яка була довкола курсу «сімейні цінності».

Я би тут зауважила, що коли йдеться про дослідження настроїв молодого покоління, треба розуміти, що сексистські настрої є. Діти ж не ростуть у вакуумі. Вони ростуть у патріархальному суспільстві, насиченому таким контентом, де навіть у підручниках є сексизм. Які вони можуть бути?

Але коли мова йде про подібні опитування, потрібно розуміти, що багато всього залежить від контексту, від того, хто і як його проводить. Адже можна і на максимально нейтральні запитання отримати негативні відповіді, якщо перед тим сказати дітям щось іронічне. Дуже часто саме доросла людина задає тон того, як дитина буде відповідати.

Тетяна Трощинська: Якщо ми одягнемо гендерні окуляри і подивимося на ситуацію в освіті, то що ми виявимо?

Олена Малахова: Діти, коли приходять у дитячий садок чи школу, спершу не є сексистами. Їм самим в голову не прийде розподілитися для ігор на хлопчачо-дівчачі групки чи певним чином одягатися. Всього цього навчаємо ми, дорослі. Як ми їм світ презентуємо, таким він і буде.

Тетяна Трощинська: Як ми їм презентуємо світ?

Олена Малахова: Наші дослідження показують, що вся шкільна література і сам освітній процес містять приховані але іноді й прямі дискримінаційні практики. Що це? Це коли світ подається поділеним на дві великі протилежності – хлопчиків і дівчаток. Хоча наукові дослідження виявили, що насправді лише 10% розбіжностей є між чоловіками і жінками і 90% подібного.

Така сегрегація виразно представлена в текстах завдань. Дівчатка і хлопчики рідко роблять щось разом. Як правило хлопці подорожують, грають, майструють, а дівчатка ліплять вареники чи пиріжки. І потім ми дивуємося у дорослому житті, чому так тяжко побудувати щасливу сім’ю і порозумітися.

Окрім того ми помітили в підручниках чимало ейджизму. Зокрема така дискримінація направлена проти літніх людей. Дідусі і бабусі зображуються, як немічні, нещасні, неактивні. Хоча це не так. Так само ейджизм спрямовується проти менших, які нічого не знають, необізнані, молоді, зелені.

В дітей складається уявлення, що живуть вони в одному світі, а в підручниках їм розповідають про якийсь паралельний світ.

Василь Шандро: До яких негативних наслідків призводить те, що дітям у такий спосіб розповідають, що вони різних статей?

Олена Малахова: Це негативно позначається і на економіці країни. Якщо ви подивитеся на індекс гендерної рівності, то найвищий він у скандинавських країн, у яких також найвищий рівень розвитку.

Василь Шандро: А який тут зв’язок?

Олена Малахова: Тут все дуже просто. В тих країнах, де планує на патріархатний лад, не використовується повною мірою ресурс людини. В тих країна, де високий індекс гендерної рівності, ресурс людини використовується залежно від його знань і вмінь, а не від його статі. Така людина віддає своїй країні і довкіллю те, що вона найкраще вміє.

Ще один негативний наслідок, який ми помітили – низький рівень впевненості у власних силах у дівчат, оскільки їх зі школи навчають бути комфортними. Їм важче відстоювати свою думку, важче на щось зважитися, їм здається, що їхні ідеї не такі важливі, як ідеї хлопців. Це тягне за собою наслідки, хоча, можливо, це менш помітно.

Василь Шандро: Чому так відбувається? Це відсутність достатньої кваліфікації у вчителів чи це продукується у МОН, розповсюджується на педагогічні ВУЗи і регіональні управління освіти.

Олена Малахова: Я не думаю, що тут винні конкретні вчителі, вчительки чи МОН. Це є в усім сферах насправді. Спробуйте прийти на ринок, чи в магазин і купити шкарпеточки для немовляти. Вас одразу спитають, для хлопчика чи для дівчинки. Хоча у п’ятимісячної дитини ноги абсолютно однакові, але вам запропонують блакитні для хлопчика і рожеві для дівчинки.

Василь Шандро: Це маркетинг.

Олена Малахова: Тобто не можна сказати, що це вчительство винне. Це такий світ, в якому ми живемо. Навпаки, зараз освіта починає ставати флагманом того, щоб цей патріархальний світ змінювався. Наприклад, ми добилися експертизи курсу «Сімейні цінності», вона була проведена і за результатами експертизи прийнято рішення відкликати курс. Ми бачимо, що саме з освіти починаються важливі зрушення і позитивні приклади суспільно-державного партнерства.