Фото сайту jurliga.ligazakon.ua
Спілкуємося з кандидатами юридичних наук, адвокатами Дмитром Кухнюком та Ігорем Голованем, які розповідають чим небезпечна чинна пропозиція реформи правосуддя в Україні.
Лариса Денисенко: Як реформа адвокатури вплине на тих, хто потребує правового захисту?
Ігор Головань: Наше суспільство не багато уваги приділяє адвокатам. Це світова тенденція, адвокатів ніде не люблять. Але в країнах з високим рівнем життя та визнаним верховенством права дуже сильна і авторитетна адвокатура. Це показник авторитету країни у світі.
На мою думку, коли адвокатуру хочуть реформувати як частину реформи правосуддя — це є необґрунтованим звуженням адвокатської професії. Юридичні норми регулюють всі сфери нашого життя і, відповідно, адвокатська діяльність так само існує в усіх сферах нашого життя. Тому було б правильно говорити про реформування системи юридичної практики в цілому.
Юристи — це особи, які професійно надають правову допомогу, не лише в судах. В цій системі має бути місце для правозахисників, які працюють у громадських організаціях. Все має бути врегульоване в комплексі.
На жаль, те, що нам зараз пропонується — це дати адвокатам певну цукерочку, надати їм монопольне право представляти клієнта в суді, майже в усіх сферах, окрім представлення неповнолітніх і обмежено дієздатних осіб. Тобто тих, кому дійсно потрібна фахова правова допомога, монополія не стосуватиметься, а стосуватиметься тих, хто може заплатити.
На мою думку, не дуже коректно адвокатам наполягати на наданні такого виключного права. Ця ініціатива мала б виходити від громадянського суспільства.
Дмитро Кухнюк: З Конституції хочуть вилучити другу частину статті 59, в якій зазначається, що для забезпечення захисту від обвинувачення та надання правової допомоги в судах та інших державних органах в Україні, діє адвокатура. Цю норму хочуть перенести в розділ 8 Конституції.
Проблема тут полягає в тому, що законодавець понижує право адвокатури з важливого правозахисного інституту до, як написано в концепції, допоміжного інститут в системі правосуддя. Тобто з соціальної функції її намагаються перетворити на інструмент здійснення правосуддя. Адже в судочинстві адвокат здійснює не лише представництво, а і правозаступництво. Тобто у адвокатів забирають конституційне право на надання правової допомоги. Для клієнтів адвокатів це тягне зменшенням можливостей вибору захисника своїх прав.
Лариса Денисенко: Якщо говорити про зміну терміну, коли правову допомогу змінюють на правничу допомогу. Що вкладається в цей зміст і чи змінюється наповнення?
Ігор Головань: У нас взагалі реформи підміняються грою в слова. Ми з колегами витратити роки життя, щоб довести і конкретизувати право на правову допомогу, закріплене статтею 59 Конституції. Конституція дає право в будь-якій ситуації, незалежно від характеру правовідносин, вимагати присутності вашого адвоката. Термін «правова допомога» використовується в сотнях тисяч правових актів України. Чиновникам ця норма дуже не подобається.
Сьогодні найбільш поширеною проблемою є недопуск адвокатів у приміщення, де проводяться обшуки. Це є порушенням конституційних прав. Я думаю, що чиновники вирішили скористатися такою словесною рокіровкою і нам доведеться знову доводити в суді її суть.
Лариса Денисенко: Скільки часу може зайняти тлумачення в Конституційному суді терміну «правнича допомога»?
Ігор Головань: Наша історія боротьби за рішення 2009 року зайняла років 5. Я написав президентові листа і попросив роз’яснити терміни «правова допомога» і «професійна правнича допомога». Минув вже місять, але я і досі не маю відповіді. Або цим вирішили скористатися, або це якийсь план. Я не можу сказати, які будуть наслідки таких змін у Конституції.
Лариса Денисенко: Ви казали, що нові зміни в Конституції впливають на права малолітніх, неповнолітніх і обмежено дієздатних осіб. Хто тоді має представляти цих людей?
Ігор Головань: Це мають робити і роблять зараз адвокати. Мені важко за цією логікою слідкувати. Важливо те, що в цивільному процесуальному кодексі передбачені законні представники для цих категорій осіб. Очевидно, адвокатам вирішили не надавати право на захист цих категорій громадян, щоб уникнути якоїсь колізії.
Дмитро Кухнюк: Насправді зрозуміло звідки законодавець це взяв. Це просто було механічно скопійоване з висновку Венеціанської комісії, яка визначила, що повна монополія адвокатів не відповідає європейським стандартам. Там були наведені приклади відповідності, і ці приклади хтось скопіював, як виключення у проект нашої Конституції. На мій погляд, таке поводження з проектом конституції є непрофесійним.
Я погоджуюся, що «професійна правнича допомога» — це є звуження терміну «правова допомога», а, отже, це є звуженням прав громадян України. Термін «правова допомога» зустрічається в більш ніж тисячі правових актів, міжнародних договорах і угодах. Хто і за який кошт буде міняти всі ці документи і навіщо це потрібно?
Також це суперечить статі 22 Конституції, яка не допускає звуження Конституційних прав громадян. А стаття 64 прямо забороняє звуження прав, встановлених статтею 59 Конституції навіть в умовах військового, або надзвичайного стану.
Лариса Денисенко: А чи може громадянин, у зв’язку зі звуженням його прав, подати до суду після ухвалення цих норм і тим самим розпочати процес опору цим змінам?
Ігор Головань: Особисто я думаю, як з усім цим піти до Європейського суду.
Лариса Денисенко: Якщо говорити про консультантів, які працюють на підприємствах і в інших установах, але не мають адвокатської ліцензії, про яку сумарну цифру їхніх внесків можна говорити? Чи може комусь бути вигідним зобов’язати сплачувати ці внески?
Дмитро Кухнюк: Переважно прихильниками монополії адвокатів в судах є функціонери від адвокатури — керівники національної асоціації адвокатів. Безумовно це вигідно чиновникам від адвокатури, вони таким чином збільшують свій вплив на адвокатів, які сьогодні до лав адвокатури не входять.
Ігор Головань: Я думаю, що цю реформу треба зупинити. Принаймні треба залишити громадянам право на правову допомогу.
Дмитро Кухнюк: Треба лишити в спокої юрист-консультантів приватних і державних підприємств, а реформу адвокатури застосовувати до юристів, які надають правову допомогу невизначеному колу осіб.