Цифрова гігієна: навіщо вона потрібна сучасній людині?

Тетяна Трощинська: Вчора розпочалась Школа цифрової безпеки. Що це за школа і що таке цифрова безпека загалом?

Андрій Кулаков: Це спільний проект ГО «Інтерньюз-Україна» та канадської організації. Ця школа присвячена тому, щоб зробити людей, які так чи інакше працюють на суспільне благо, більш убезпеченими від різних цифрових загроз. Ми поклали в основу цієї школи таке поняття як цифрова гігієна. Як біологічні істоти ми щоразу наражаємось на якісь зовнішні загрози і для того, щоб себе забезпечити, маємо дотримуватись елементарних правил гігієни. Зараз ми перебуваємо у цифровому довкіллі і діємо як цифрові істоти. В цьому світі теж має бути певна гігієна. Щоб знати елементарні норми цього здоров’я, ми запровадили цю школу.

Спочатку даватимуться елементарні знання і навички: Як, наприклад, зашифровувати інформацію на флешці, для чого існують антивірусні програми і для чого їх треба регулярно оновлювати, чому існують на вашій операційній системі регулярні оновлення і вас іноді дратують ці «вспливаючі» вікна.

Тетяна Трощинська: Ви сказали, про те, що мене дратує. Чому я маю жити в тому ритмі, який вони мені пропонують, а не в тому, в якому я хочу?

Андрій Кулаков: Тому що зловмисники оновлюють свої віруси і розробники операційних систем постійно відслідковують, які можуть бути загрози, тому регулярно роблять вдосконалення, які можуть убезпечити комп’ютер.

Є загальні правила, які треба знати. Наприклад, пароль має бути приблизно 12 символів, включаючи великі літери, малі літери, цифри. Найбільш «просунуті юзери» користуються випадковими генераторами паролів. І їх не потрібно запам’ятовувати, якщо користуватися спеціальними програмами, які вказують який пароль є.

Також є правило пере записування важливої інформації. Все треба дублювати. Для цього є спеціальні програми та хмарні сховища.

Ми будемо спеціально давати програми окремо для правозахисників, громадських діячів та журналістів.

Тетяна Трощинська: Чому саме ці три категорії?

Андрій Кулаков: Ми вважаємо, що вони в першу чергу потребують цього. Потім ми сподіваємось поширите це і на службовців різного рівня влади. І можливо запускатимемо бізнесові тренінги, які дозволять нам продовжувати нашу активну соціальну функцію.

Галина Бабій: Ми знаємо наскільки у нас в країні багато піратського забезпечення. Що робити тим, у кого воно є і хто не хоче витрачати кошти на ліцензійне забезпечення?

Андрій Кулаков: Це все одно, що ви купуєте річ нову чи річ із секонд-хенду. Дірки у такій ліцензійній системі можуть швидше з’явитися, тому всі пропагують ліцензійні системи не тільки через те, що розробники хочуть отримати свої кошти, але і через те, можуть гарантувати певний рівень захищеності.

Ми будемо навчати як перенести на більш захищені сервери свої сайти, які є елементарні та основні методи зламу. Перші навчання стартують на наступному тижні.

Крім тренінгів у Києві будуть ще регіональні виїзди, де наші експерти даватимуть майстер-класи та індивідуальні консультації. Навчання безкоштовне. Також буде наданий безкоштовний софт, який захищатиме системи від можливих атак.

Ми плануємо змінювати зміст і формат нашої роботи в залежності від запитів. Ця сфера дуже динамічна. Дуже багато з’являється і загроз, і протидій. Крім того, люди швидко вчаться: те, що вчора було нове, завтра стане елементарним.

Галина Бабій: Можливо, варто вводити цей курс у школі?

Андрій Кулаков: Моя дитина ще не вчить такого. Але те, що діти знають набагато більше і оперативніше можуть цим оперувати — це факт. Звичайно, всі ці гігієнічні речі треба вводити якомога більше у школі.

Тетяна Трощинська: Чи пошта на mail.ru належить з точки зору школи до загроз, які слід усунути?

Андрій Кулаков: В першу чергу це не красиво мати пошту на домені ru. Це просто відсутність стилю. Перше питання: від кого ховаємось? Якщо ми маємо загрозу від Російської Федерації, то всі російські цифрові сервіси є для нас небезпечними. Користуватися Вконтакті, mail.ru, Однокласниками, якщо ви не працюєте з цими цільовими аудиторіями — небезпечно. Треба мати здорову порцію підозрілості.

Галина Бабій: Я б хотіла, щоб наша розмова стала цікавою якомога більшій частині суспільства. Сподіваюся, що пройде зовсім мало часу і вся Україна від найстаршого пенсіонера до наймолодшого школяра буде зацікавлена у тому, про що ми говоримо.

Андрій Кулаков: Колись мобільні телефони були розкішшю, а зараз на останньому хуторі вони є і всі спілкуються, користуючись мобільним зв’язком.