День початку Норильського повстання Україна має відзначати офіційно, — Ткачук

25 травня — річниця з дня початку Норильського повстання. Про це детальніше розповідає режисер-документаліст, що зняв цикл фільмів «Загадка Норильського повстання», Михайло Ткачук.

Михайло Ткачук: Про цю тему варто завжди нагадувати. Ще в 2013 році, коли ми зробили велику конференцію в Києво-Могилянській академії, куди запросили видатних людей, розглядали Норильське повстання з погляду ненасильницьких методів спротиву.  Коли зібралися всі ці люди, було враження, що якось ми проб’ємося. Вже й у Верховній Раді було подання про те, щоб визнати цей день.

Того ж року я був у Вільнюсі, виступав у литовському сеймі і мене підтримали у тому, щоб Україна офіційно визнала цей день національним святом. Мене підтримали навіть депутати Європарламенту. Але тоді якось не до того було і нічого так і не відбулося. Зараз це питання також не наразі, але все ж думаю, що десь ми його таки піднімемо.

Що це за повстання? Коли я вперше потрапив на збори повстанців у Львові — нікого там не знав. Прийшов з камерою, а вони дивувалися їй. Я знав, що це мої майбутні герої, але повстанці про це ще не здогадувалися. Там я зустрівся з видатною людиною — Грицяком Євгеном Степановичем, керівником повстання на четвертому таборі, де, фактично, не загинуло жодної людини.

Виявилося, що повстання — це великий інтернаціональний вибух: там були українці, росіяни, литовці, грузини. Кажуть, що не було жодної національності, яка б не була представлена у Норильську — там всі сиділи. Нарахували 101 національність.

Історія така: хлопці з 5 табору повертались з роботи і побачили жінок із сусіднього табору і заспівали «Ой на горі та й женці жнуть». Саме з цього все і почалось. Наглядачі на вишках закликали припинити спів і вистрілили — вбили кількох людей. Жінки почали страшенно кричати. Один табір після цього не вийшов на роботу, це ж підхопив і другий, третій. Розстріл відбувався саме 25 травня 1953 року.

Для мене стало важливим, хто повів це за собою. Я почав досліджувати дане питання і виявилося, що там було понад 70% українців. А у 1952 році туди з Казахстану було перекинуто 1200 чоловік і так і сказали — на вимирання. Серед них були литовці і грузини. Оця трійка національностей і почала «мутити».