facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Держпідприємства дешевшають, з приватизацією не можна зволікати, — в.о. Голови Фонду держмайна

Очільник Фонду державного майна України Віталій Трубаров розповів Громадському радіо, чому, на його думку, з приватизацією держпідприємств не варто зволікати

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Гість ефіру — Віталій Трубаров, виконуючий обов’язки Голови Фонду державного майна України.

Любомир Ференс: Спершу таке запитання більш особистого характеру. Ви місяць на посаді в.о. Фонду держмайна, ви з «донецьких», як прийнято говорити.

Віталій Трубаров: Давайте так сразу, я дончанин, я не «донецкий», это очень важный момент.

Любомир Ференс: Перепрошую, донеччанин. Багато експертів, які приходять у нашу студію, кажуть, що посада очільника Фонду держмайна України – політична. Ви погоджуєтесь з цим? Тут трохи є розрив шаблонів: ви донеччанин, донеччани відійшли від влади, однак ви очолюєте одну з ключових посад у нашій державі на даному етапі, хоча й з приставкою в.о.

Віталій Трубаров: Мне кажется, это тема для отдельной дискуссии, но я попытаюсь вкратце о ней рассказать. Я переехал в Киев в 2010 году, все это связывают с бывшим Президентом, но никакого отношения к той команде, которая была, я не имею, и этому есть отдельное доказательство, с вашего позволения я не буду об этом говорить. По этому я и делаю акцент, что я родом из Донецка, я дончанин, а к тем «донецким» я не имею никакого отношения, у меня есть история из моей биографии, где я от них лично тоже пострадал, вот так получилось. В разговоре, когда я приезжал в 2011-2012 году к своим родным, друзьям, звучала фраза такая, что пора домой. В моем понимании – это пора домой в Киев. Я ассимилировался, стал киевлянином, я отношусь к нашей столице как к своей родной. Безусловно, у меня есть родственники, друзья, которые остались в Донецкой области, я люблю этот край, я в нем вырос, но хочу себя дистанциировать от тех всех вещей, которые происходили. Политика присутствует, я не отрицаю этот момент.

Любомир Ференс: За чиєю квотою ви призначені?

Віталій Трубаров: Я ни по чьей квоте не назначался. И для меня это тоже было очень важно. Я в Фонде проработал больше 12-ти лет, и ощущаю себя человеком профессиональным, с этой среды. Я вне политики, если есть посыл для того, чтобы наладить работу Фонда на профессиональном уровне, я как руководитель готов это сделать.

Любомир Ференс: Говоримо про приватизацію. Влітку були озвучені умови приватизації, наприклад, що можна понижувати ціну об’єкту на 25-50%, якщо немає покупця на нього.

Віталій Трубаров: Сейчас есть семь законов, которые регулируют приватизационную деятельность. Они направлены как на большую, так и на малую приватизацию. У нас есть градация объектов по групам – это большая приватизация, где у нас есть акции, малая приватизация, социальная сфера и так далее. В новом законе, который мы, наверняка, еще переговорим, мы говорим, что уходим от этой градации, и будет всего две большие категории: большая приватизация – это те объекты и предприятия, которые за последний финансовый год вышли за цифру 250 миллионов активов. Все, что меньше этой категории будет считаться малой приватизацией. Те вещи, о которых вы говорите уже находятся в теле закона, который говорит о том, каким образом мы будем продавать объекты, если на них нет покупателя в первый раз.

Любомир Ференс: Ви не вважаєте, що ці нюанси можуть грати на мінус? Наприклад, може бути змова, щоб не було покупця на цей об’єкт, ціна буде падати, і його можна буде продати за безцінь.

Віталій Трубаров: Этот продукт закона, об котором мы говорим – продукт совместный, он готовился не только в стенах Фонда. Те нормы, которые там прописаны, устраивают на сегодняшний момент всех. Все эти механизмы, которые не давали бы произвести на государственном поле какой-то сговор там предусмотрены. Вопрос в том, что государственное имущество должно быть продано. Формирование цены имеет свое значение, но давайте смотреть честно: чем дольше мы не продаем государственные объекты, тем больше они переходят в категорию убыточных, и те, которые будут уходить на ликвидацию.  

Любомир Ференс: Так хто затягує приватизацію?

Віталій Трубаров: Не саму приватизацію, а процес, який іде перед приватизацією. От є програма «Triage», розроблена Міністерством економіки. Там є декілька дуже важливих речей. Є підприємства, які знаходяться в Автономній республіці Крим, в зоні АТО, і ми поки що про них не говоримо. Є підприємства, які в рамках цієї програми на 100% закріплюються за державою, які забезпечують певні функції – стратегічні, є підприємства, які будуть передаватися в концесію, а це ще один привід до залучення інвестицій, і є 1255 підприємств, які ідуть вже на ліквідацію, ми вже їх втратили. 893 підприємства повинні бути приватизовані.

Любомир Ференс: Чого вони чекають?

Віталій Трубаров: Передачі до Фонду. Якщо ми не зможемо в найближчий час приступити до приватизації, то ці підприємства підуть в ліквідацію.

Андрій Куликов: А найближчий час, це скільки?

Віталій Трубаров: На мій погляд, це півроку.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі. 

Поділитися

Може бути цікаво

На Революції гідності політиків толерували, але не робили символами надії — Максим Буткевич

На Революції гідності політиків толерували, але не робили символами надії — Максим Буткевич

«БТРи їхали практично по наметах»: Євген Нищук про Революцію гідності

«БТРи їхали практично по наметах»: Євген Нищук про Революцію гідності

Путін сподівається на відмову Трампа від дозволу атак углиб РФ — експерт-міжнародник

Путін сподівається на відмову Трампа від дозволу атак углиб РФ — експерт-міжнародник