Для мене основним критерієм було «наскільки це цікаво» — Андрій Куликов про роботу в журі конкурсу «Честь професії»

Гість — представник наглядової ради конкурсу, голова правління Громадського радіо та голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов.

Андрій Куликов: На конкурс «Честь професії» цьогоріч подали понад 800 робіт в різних галузях та номінаціях. Найменше — на журналістське розслідування. Раніше під журналістське розслідування намагались упхати все, що завгодно. Цьогоріч відбіркова комісія добре попрацювала, непогано «просіявши» усе, що подали.

Повільно зростає кількість радіоматеріалів, які подаються на конкурс. До того ж багато з них не пройшли відбіркову комісію. Причин тут кілька. Деякі не пройшли тому, що були не достатньо високої якості. А деякі, на жаль, не були оцінені належним чином. Я вважаю, що це тому, що ми мало чуємо, мало знаємо про високу якість радіоматеріалів. Ми не знаємо, скільки на радіо важить звук, які там мають бути голоси. Зрештою проходять подкасти, начитані одним голосом. Це, до речі, хвороба багатьох подкастів, які зараз виготовляють. Чомусь вважають, що подкаст — це цікава бесіда. Я не заперечую, бесіда має бути цікавою, але це не обов’язково бесіда. Це може бути й репортаж, і художній репортаж, і радіофільм.

Читайте також: Радіофільм автора Громадського радіо увійшов до шорт-листа конкурсу «Честь професії»

Валентина Троян: З тих матеріалів (публіцистика — ред.), які ви оцінювали, що сподобалось?

Андрій Куликов: Сподобались багато матеріалів. По системі балів від 1 до 10 трьом матеріалам я поставив «десятки», одному — «дев’ятку». Це різноманітні матеріали, але головне, що там, на мою думку, публіцистика доказова. Якщо ми щось популяризуємо, то авторки та автори пояснюють, чому вони це зробили.

І ще одна вимога для мене у тому, щоб ми не боролися з чужими ворожими міфами з допомогою наших, українських міфів. Дуже простий приклад: в одному з матеріалів я знизив оцінку суттєво. В описаній ситуації — Крим, окупація, придушення. Сказано, що під час референдуму 1991 року 54% тих, хто живе в Криму, голосували за незалежність України. Це один з українських міфів. Тому що так проголосували не 54% тих, хто живе в Криму, а 54% від тих, хто узагалі голосували на референдумі. А на референдумі в Криму голосували трохи більш як 60% від тих, хто мали право голосувати. Отже, навіть від числа тих, хто мали право голосувати, приблизно 32% голосували за незалежність України.

Такі речі нам треба знати, щоб не впадати в самооману. Бо справді, якщо прийняти за реальність оці 54%, можемо дивуватися: «Як же так усе змінилося?». А якщо брати реальні 30-32%, то виходить, що принаймні активних прихильників та прихильниць незалежності України, які взяли на себе завдання прийти й проголосувати, там не було як у 1991 році, як не з’явились вони й потім. Це не підстава звинувачувати в чомусь мешканців та мешканок Криму, але підстава подумати: «А що ми теж не так їм сказали, що в них не було змоги переглянути свої погляди?»

Ми, коли викриваємо російську пропаганду, не маємо забувати, що пропаганда існує і на нашому боці. Мені особисто прикро, що серед тих робіт, які я оцінював, не було жодної, яка б наші міфи викривала або досліджувала.

Валентина Троян: А як бути з радіоматеріалами, в яких дотримано баланс, але, наприклад, низька якість звуку? Або склеєно не дуже добре, не дуже логічно. На що звертаєте увагу?

Андрій Куликов: Я звертаю увагу на те, чи через хвилину мені цікаво слухати, дивитися чи читати. Іноді ти докладаєш зусиль, щоб почути або розрізнити неякісне зображення. Якщо там спочатку задано потужну тему, поставлено питання, ти будеш це дивитися і слухати, попри перешкоди. Якщо ж технологічна якість справді має значення, то на конкурс варто подавати текстову версію матеріалу.

Я думаю, тут проблем немає. Для мене завжди головним критерієм було те, наскільки це цікаво нашим читачкам, слухачкам, слухачам. Я часто намагаюсь поставити себе на місце людини, яка не знається на стандартах. Матеріал все одно має бути цікавим і корисним для аудиторії. Потім ми можемо його оцінювати. У тому числі за професійними стандартами. Але ми працюємо для публіки. Не брати до уваги чинник «дочитають — не дочитають» не можна.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS