Вже кілька днів у Сполучених Штатах тривають масові протести. Почалися вони з Міннеаполіса та продовжилися у інших містах після того, як під час затримання помер афроамериканець Джордж Флойд. Під час затримання один із поліцейських натиснув на шию Флойда коліном. Згодом афроамериканець помер у реанімації, а відео його затримання потрапило в інтернет.
2 червня стало відомо, що у місті Лас-Вегас, штат Невада, під час масових заворушень розстріляли двох офіцерів поліції. На даний момент невідомо, чи залишилися вони в живих.
А напередодні президент США Дональд Трамп закликав губернаторів штатів активніше використовуючи бійців Нацгвардії для відновлення порядку в країні. Якщо місцева влада відмовиться, Трамп пригрозив направити до них військових.
Як масові протести можуть змінити США і яка їх природа? Про це ми запитали в директора Центру міжнародних досліджень, доцента кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимира Дубовика, який написав колонку на порталі «Європейська правда» «Незагойна рана Америки: як масові протести змінять США».
Володимир Дубовик: Думаю, що ці протести можна порівняти з нашим останнім Майданом – з Революцією Гідності. Частково те, що відбувається у США – це бунт чи повстання, але поки що не революція. Хоча багато хто з активних учасників цих подій вважають те, що відбувається прелюдією до революції, вони до неї закликають, і таких соціальних сил в Америці вистачає. Можна згадати, що протягом декількох місяців боротьби в рамках Демократичної партії, ще до того, як Байден отримав номінацію на посаду президента від демократів, його основним конкурентом був Берні Сандерс. А серед його прихильників багато тих, хто займає таку позицію, що Америці потрібні не реформи, а справжня революція, справжні революційні системні зміни, а не часткові якісь косметичні зміни.
Щодо расового елементу, то він завжди був присутнім в Америці, це не нова тенденція. Протягом останніх десятиліть був певний прогрес щодо розширення прав чорношкірого населення Америки, багато хто з них зробив хорошу кар’єру, інтегрувався в американське суспільство та бізнес-середовище. Але при цьому все одно залишалася певна тінь рабоволодіння, дискримінаційного відношення до чорношкірого населення. І ніде так сильно воно не проявлялося, як від поліцейських, частіше за все – білих. І ми вже бачили в різних американських містах такі невеличкі Майдани, але поточні протести абсолютно безпрецедентні за своїм масштабом і за своєю географією. Такого в Америці ми не бачили з 1960 років.
Такі епізоди, як із Джорджем Флойдом, виникали в інших місцях США доволі часто. В штаті Кентукі загинула пожежниця афроамериканка в себе вдома, спляча. Увірвалися поліцейські, які переплутали будинок і відкрили вогонь. Інший випадок – у Джорджії чорношкірий хлопець вийшов на пробіжку. До нього причепився якийсь білий і застрелив людину. Обурені люди 2,5 місяці вимагали відкриття карної справи. Тому головна вимога – покінчити з цим, якось розібратися, реформувати поліцію, карну систему, пенітенціарну систему. Адже більша частина афроамериканців перебуває велику частину свого життя у в’язницях, і дуже часто за невеличкі правопорушення. І це найголовніша вимога.
Для Трампа, ймовірно, ці протести є можливістю врятуватися, тому що його шанси на переобрання в останні місяці виглядали не дуже добре. Америка зазнала великої шкоди від коронавірусу, і багато хто пов’язує це з тим, що президент поводив себе не як лідер, не як той, хто може зорганізувати протидію епідемії. Економіка зараз у дуже складному становищі і буде ще гріше. Тому Трамп втрачає свої козирі. А сьогодні ці події дають йому можливість і надію, що він може мобілізувати оту залякану частину населення Америки, яка каже, що нам треба мати тверду руку і навести лад, можливо, навіть жорстко.
Для Байдена ситуація трохи навіть складніша, тому що, з одного боку, він симпатизує протестуючим, адже велика частина з них – його соціальна електоральна база. А з іншого боку, він також не може сказати, що я підтримую погроми і мародерства, тому він засуджує зараз все це.
Також ми доєднали до розмови директора Центру російських, східноєвропейських та євразійських студій, професора Канзаського університету Віталія Чернецького, який проживає у місті Канзасі, що межує зі штатом Місурі і штатом Канзас. Він розповів, що відбувається у його місті.
Віталій Чернецький: Тут вже три дні поспіль проходили дуже активні протести. Вони не були настільки напружені, як в інших містах, але також були сутички та арешти. Це відбувається у 15 хвилинах ходу від мого дому, ввечері дуже довго було чути поліцейські сирени, тому почуваєшся неспокійно.
В місті оголошено комендантську годину, правда, не всюди, а у трьох центральних районах. Саме там головний осередок протестів, там були вибиті вікна, відбувалися арешти людей, які намагалися щось вкрасти з крамниць. Відповідно, зараз всі перші поверхи крамниць і ресторанів зачинено і закрито фанерою.
В агломерації Канзас-сіті більше мільйона людей. Вдень на протесті було кілька тисяч і все було переважно тихо. Був присутнім мер, місцевий конгресмен, який також є афроамериканцем. Вони прийшли говорити з протестувальниками, але мер сказав, що більше прийшов слухати, аніж говорити. Тобто вони намагаються якось серйозно поставитися до цієї ситуації, але тут занадто глибоко уходять коріння цих проблем. Місто Канзас-сіті залишається вкрай сегрегованим, і частина міста, де переважно живе чорне населення, і частина міста, де переважно живе не чорне населення, має чітко розподілену межу. Це видно і в економіці, і в ситуації небезпеки. Канзас-сіті – єдине місто в Америці, де навіть зараз під час епідемії коронавірусу, більше людей загинуло від початку року від стрілянини, ніж від вірусу.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.