Для чого потрібно навчатись розуміти людей з деменцією?

Гостя студії – представниця БО «Турбота про літніх людей в Україні»  Галина Полякова.

Проект цієї благодійної організації пов’язаний з допомогою людям, які хворіють на деменцію.

Деменція – (лат. dementia — безумство) — синдром стійкого порушення когнітивних функцій у результаті органічного ураження мозку. Частота деменції зростає з віком: від 2 % — у віці до 65 років, до 20 % — у людей 80 років і старше.

В Україні на деменцію страждають 63 тисячі людей. Щороку занедужують понад 4,5 тисячі осіб. У 40 % випадків їх спіткає судинна деменція.

«На жаль, деменція є, але ми про неї мало знаємо, і ще менше можемо допомогти. Цей синдром слабоумства не лікується, але потребує догляду. А як доглядати і хто має доглядати? Хто має допомогти людям, які доглядають?

На першій стадії зміни непомітні. Люди одразу не помічають, що це просто поганий настрій, а більш складне, більш страшне.

Ми зараз будемо  проводити цілий цикл тренінгів для соціальних робітників, для членів родин, для поліції і для вчителів. Ми дуже хочемо та сподіваємося, що вони на уроках зможуть донести до учнів, що  якщо така проблема є вдома, то не треба на бабцю дуже гримати і ображатися, бо вона в тому невинна.

Чому ми будемо проводити тренінги і для поліції? Ми провели опитування, і опитали 1,5 тисячі літніх людей в 15-ти містах України на предмет того, хто їх ображає. І десь 70% скаржилися на чиновників, 30% скаржилися на те, що їх ображають родичі, і менш 1% скаржилися на поліцію. Якщо стареньку людину ображають, то де вона шукатиме захисту? Ніхто не допоможе, окрім поліції, і ми побачили, що це дійсно так. Ми багато співпрацюємо з поліцією, і мушу відзначити, що вони дуже добре відгукнулися», – розповіла Галина Полякова про впровадження нового важливого соціального проекту.

Цей проект буде проходити у дев’яти містах України, де є відділення організації «Турбота про літніх людей в Україні». Це Київ, Глухів, Тернопіль, Черкаси, Чернігів, Житомир, Хмельницький, Миколаїв, Івано-Франківськ. Найбільше відділення було в Криму.   

Галина Полякова говорить, що дуже рідко до лікарів звертаються з проблемою деменції, і масштаби цієї проблеми в Україні невідомі.

«Ніхто не знає, обліку немає. Тому що діагноз цієї хвороби не ставиться, люди не звертаються. Ніхто не йде до лікаря і не каже, що є така проблема. Всі вважають, що це маразм або забудькуватість, що це нормально і так має бути. Але далі приходять ще більш складні проблеми, коли людина може кудись піти, загубитися, чи вона може неадекватно себе поводити. Інколи буває страшно, коли людина починає трощити меблі або роздягається, і це стає вже надто неприємно. Тоді родичі намагаються сховати цю ганьбу, і від цього страждає родина, особливо діти, адже рвуться соціальні зв’язки»,  – зауважила Галина Полякова. 

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.