Дмитро Ківа про перспективи цивільної і військової авіації в Україні

Президент-генеральний конструктор ДП “Антонов” Дмитро Ківа розповідає про участь працівників підприємства в обороні України і про попит на військово-транспортні літаки “Антонова” за кордоном. Хто є нинішніми героями України для людини, якій це почесне звання було надано 2009 року? Як 2014 року Дмитра Ківу намагалися умовити переїхати до Росії? Чому українське літакобудування потенційно потужніше за російське? Сподобалася розмова? – Підтримай Громадське радіо! 

Чим державне підприємство «Антонов» може допомогти воєнним зусиллям України?

Всі наші працівники збирали кошти, є волонтери, які їздять в зону бойових дій і возять різні речі туди. Ми за власні кошти допомагаємо модернізувати та відновлювати літаки, які є зараз у збройних силах України. Це літаки Антонова і ті літаки, які є у національній гвардії – Ан-24, Ан-26, Ан-30. Ми вклали вже 20 млн. грн. власних коштів.

Тобто це відбувається не в межах державного замовлення, а за рахунок підприємства?

За рахунок власних коштів підприємства, прибутку.

Чому так?

Нас ніхто не замовляє, але нам пишуть листи командири загонів, батальйонів.

І що стосовно того не було звернень від держави?

Не було. Ми зараз пропонуємо цілу гаму пропозицій літаків, включаючи патрульні, штурмові, дальнього радіолокаційного дозору та з великою вантажопідйомністю літаки.

На скільки зараз є попит на продукцію «Антонова» за кордоном?

У нас є своя авіакомпанія, є літаки «Руслани», які з 2006 року є офіційним перевізником НАТО. Наші літаки практично по всьому світу перевозять вантажі. Ми отримали пропозицію від французької компанії для забезпечення перевезень. Наші літаки мають попит і, буквально, місяць назад ми підписали контракт ще на 2 роки.

Яка орієнтована ціна, за які іноземні клієнти купують літаки «Антонова»?

Вони купують вартість однієї години. Ми отримуємо 20-25 тис. доларів.

Наскільки щільно «Антонов» пов’язаний з російськими літакобудівниками, конструкторами?

Ми з конструкторами ніяк не пов’язані. Ми за останні 3 роки зрозуміли, що у нас іде розрив, це можна побачити по літаку Ан-70. Спочатку це була спільна програма, але вони відходять від нас. Останні декілька років ми проводимо роботи по імпорту заміщення.

Це правда, що вам, як конструктору пропонували переїхати на роботу у Росію?

Правда. Так сталось, що зараз генеральних конструкторів, які мають досвід, і які працюють не залишилось і в Росії теж. Не є великим секретом, що наші можливості, як фірми втричі більші, ніж можливості «Туполева», «Яковлева», «Ильюшина» разом взятих.

Чому так?

Вони провели швидку у себе корпоратизацію, акціонування і через це багато працівників звільнились. Якщо не мати фахівців найвищого рівня, то зробити літак хорошої якості неможливо.

Ви задоволені станом розвитку авіабудівної галузі в Україні і що потрібно робити, якщо не задоволені, для того, щоб вона пішла в гору?

Я не задоволений, ми маємо проблеми, є заводи, які в важкому стані. Потрібно прийняти багато мір, які б давали можливість галузям працювати ефективно. Це підтримка, експорт, переходи на нові стандарти сертифікації.

Кожну нову розробку треба сертифікувати?

Так, тому що це є безпека польотів. Наразі вимоги найбільш жорстокіші до літаків, ніж до інших видів транспорту.

Ви не відчули, що інтерес до вашого підприємства мав би зрости в зв’язку з тією ситуацією, що зараз є?

Ми співпрацюємо з багатьма компаніями. З Китаєм, Індією, Польщею, Туреччиною, Саудівською Аравією, Німеччиною. В нас збільшився дохід, середня зарплатня сьогодні виросла до шести тисяч. Ми є підприємство, яке дає державі доходи.

Що для вас зараз означає «герой України»?

Для мене це герої, які зараз воюють. Якби мій вік дозволяв, я б пішов в «ополченці».

Ви відчуваєте, коли може закінчитись війна?

Мені б хотілось, щоб це сталось в найближчі 3-4 місяці. Але це залежить не лише від України, а від світової спільноти, як вона буде впливати на Росію.